На Щиті повернулися додому: у Кропивницькому провели в останню путь Героїв-захисників
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 29 квітня, містяни прощалися з Героями, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі — старшим лейтенантом Андрієм Грібенчуком, солдатами Федором Коломойцевим, Віктором Моргуном та Віктором Каращуком. Власне життя вони поклали на щит за цілісність і незалежність України.
Андрій Грібенчук народився 31 січня 1984 року у Кропивницькому. Закінчив ліцей нових технологій навчання. Вищу юридичну освіту здобув в Одеській національній юридичній академії.
Трудовий шлях Андрій Грібенчук розпочав слідчим прокуратури Новгородківського району Кіровоградської області.
Далі - працював слідчим прокуратури Новомиргородського району, юрисконсультом Кіровоградської філії «Укртелекому», провідним юрисконсультом Головного державного управління охорони водних біоресурсів у Кіровоградській області та юрисконсультом військової частини А0680.
З 2015 по 2019 рік проходив військову службу на посаді офіцера відділення третього окремого полку спеціального призначення. У 2016 році брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України - нагрудним знаком «Учасник АТО».
У 2020 році отримав свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю. Надавав юридичну допомогу військовослужбовцям у судових справах.
З червня 2024 року Андрій Грібенчук за мобілізацією став до лав 154-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України. З лютого 2025 року проходив службу у 28-ій окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу. Служив на посаді заступника командира роти радіоелектронної боротьби з психологічної підтримки персоналу військової частини А0666. За зразкове виконання службових обов`язків відзначений командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Серце старшого лейтенанта Андрія Грібенчука зупинилось 20 квітня 2025 року за місцем дислокації підрозділу в районі населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області.
Він був надійним вірним другом, мужньою, стриманою людиною, з добрим та щирим серцем.
У глибокій скорботі залишилась мама захисника, сестра та дві племінниці.
Федір Коломойцев народився 12 лютого 1986 року у місті Сіверськодонецьк Луганської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі №18. Був розумним та кмітливим хлопчиною. Гарно навчався. Після школи закінчив хіміко-механічний технікум за спеціальністю технік-механік.
У жовтні 2006 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Дніпропетровській області в 25-й окремій бригаді аеромобільних військ.
Після служби в армії і до початку повномасштабного вторгнення росії на територію України працював на Сіверськодонецькому об’єднанні «АЗОТ» слюсарем-ремонтником. У трудовому колективі його поважали за професіоналізм, чесність та відповідальність.
На початку повномасштабного вторгнення, у квітні 2022 року Федір Коломойцев разом з родиною переїхав в Кіровоградську область та був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив на посаді старшого стрільця – оператора 3-го стрілецького відділення 2-ої стрілецької роти військової частини А 7093. Брав участь у бойових діях на Херсонському, Донецькому та Харківському напрямках. За час служби нагороджений нагрудним знаком «66-а окрема механізована бригада Сухопутних військ», нагородою 9-го окремого стрілецького батальйону, мав статус ветерана війни –учасника бойових дій.
З 29 грудня 2023 року солдат Федір Коломойцев вважався зниклим безвісти. Рідні шукали свого захисника та мали надію побачити його серед живих. На жаль, у квітні 2025 року ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
Федір Коломойцев загинув в районі населеного пункту Лиман Перший Куп`янського району Харківської області під час виконання бойового завдання, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні військової агресії російської федерації проти України.
Він був відповідальною, спокійною, впевненою у собі людиною, різносторонньою особистістю. Багато читав, а ще – мріяв подорожувати. Добрий, чуйний, Федір Коломойцев завжди піклувався про родину, був гарним турботливим сином, братом, дядьком.
Без рідної людини залишились мама, тато, сестра та племінник.
Віктор Моргун народився 22 листопада 1985 року селі Созонівка Кропивницького району Кіровоградської області. Згодом родина переїхала до міста Кропивницького. Навчався Віктор у загальноосвітній школі №3.
Після закінчення школи працював будівельником у Кропивницькому, Києві та інших містах. Перед тим, як стати до лав Збройних Сил України працював слюсарем у Донецькому Національному медичному університеті.
У січні 2023 року Віктор Моргун приєднався до 82-ої окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Пройшов навчання у Німеччині, потім був у резерві водієм в роті постачання.
Під час наступальної операції наших військ на Запорізькому напрямку був переведений до бойового підрозділу. Служив гранатометником десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового батальйону військової частини А 2582.
Солдат Віктор Моргун загинув 04 листопада 2023 року, внаслідок артилерійського обстрілу в районі села Вербове Пологівського району Запорізької області під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України
З того часу майже 1,5 року Віктор Моргун вважався зниклим безвісті. Рідні до останнього чекали звістки, вірили та сподівались на краще. На жаль, дива не сталось… Загибель воїна підтвердилася.
Відкритий, щедрий та позитивний. Віктор Моргун мав захоплення – любив техніку, автомобілі, займався їх ремонтом. Був працьовитою та доброю людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Він любив життя, любив свою велику родину: маму, сестру, братів, дружину та племінників.
Саме таким він залишиться в пам`яті рідних, близьких, друзів, всіх, хто його знав.
Віктор Каращук народився 18 липня 1989 року у селі Сасівка Компаніївського району Кіровоградської області. Закінчив місцеву загальноосвітню школу.
Навчався у Кропивницькому професійно-технічному училищі №8, де здобув професію будівельника.
Свою трудову діяльність Віктор Каращук пов’язав з будівельною сферою.
Тож по закінченню навчального закладу працював за фахом. Любив свою роботу, був гарним спеціалістом, майстром своєї справи.
Після початку повномасштабного вторгнення Віктор Каращук добровільно був мобілізований Деснянським районним у місті Києві територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до лав Сил Спеціальних Операцій Збройних Сил України у жовтні 2024 року.
Пройшов базову загальновійськову підготовку та став на захист батьківщини у складі військової частини А3628.
З листопада 2024 року, за наказом, був переведений до військової частини А5018, служив на посаді водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу управління 3-ої артилерійської батареї артилерійського дивізіону. Воював на найгарячіших напрямках бойового зіткнення.
За бездоганну службу відзначений командуванням військової частини.
Солдат Віктор Каращук загинув 23 квітня 2025 року на Сумщині в районі населеного пункту Могриця під час виконання бойового завдання, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні військової агресії російської федерації проти України.
Віктор Каращук був цілеспрямованим, надійним та відкритим, хорошим товаришем. Захоплювався простими речами – риболовлею, ремонтом автомобілів. Та понад усе він любив свою родину, був для неї міцним плечем, підтримкою і опорою, люблячим сином, братом, найкращим батьком, коханим чоловіком.
У Віктора Каращука залишились тато, дружина, дві донечки 13 та 9 років та дві сестри.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям!
Вічна пам'ять Героям нашого часу!
