І небо плакало…: кропивничани попрощалися із земляками - Героями
Україна проживає чергову трагічну добу у своїй історії, а разом з нею і всі ми. Через жорстокі реалії війни українці чи не щодня вшановують Героїв – тих, хто ставши на захист своєї країни, віддали найцінніше – власні життя.
Сьогодні, 24 вересня, Кропивницька громада віддала шану трьом таким незламним духом військовослужбовцям, які виявили сміливість та мужність у сучасній російсько-українській війні. Це солдати Юрій Шевчук, Олександр Тендюк матрос Володимир Краковський.
Кропивничани у скорботі схилили голови у пошані до Героїв, які боролися за незалежність України та свободу свого народу і небо плакало разом із ними….
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Юрій Шевчук народився 14 березня 1965 року в Миколаєві. Навчався в місцевій загальноосвітній школі. По закінченню закладу освіти вступив до професійного ліцею, де здобув спеціальність зварювальника. Працював на Науково-виробничому підприємстві «Радій» та в Акціонерному товаристві «Ельворті», де отримав цінний професійний досвід і заслужив повагу колег. Згодом Юрій Шевчук започаткував власну справу, самостійно будуючи своє життя та відповідаючи за результати своєї праці.
У вересні 2023 року, у віці 58 років, Юрій Шевчук добровільно доєднався до лав Збройних сил України. Пройшов навчання і був зарахований на посаду сапера – розвідника, де він виявив витримку, професіоналізм та відданість військовому обов’язку, ставши прикладом для побратимів. Паралельно брав участь у волонтерському русі, допомагаючи іншим підрозділам. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Солдат Юрій Шевчук загинув смертю хоробрих 22 червня 2024 року в районі населеного пункту Сокіл, Покровського району, Донецької області під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом територіальної цілісності України.
Від того часу воїн вважався безвісти зниклим. Рідні та близькі не полишали надію знайти його серед живих. На жаль, загибель захисника підтвердила експертиза ДНК. Йому було 59 років...
Юрій Шевчук був прикладом сили духу та чесності. Для своїх дітей був мудрим батьком і прикладом відповідальності, мужності та любові до рідної землі. Сьогодні його сини продовжують батькову справу — захищають Україну. Для дружини він був найкращим чоловіком, який дарував підтримку, тепло й відчуття захищеності. Для донечки, вірним захистом та людиною підтримки
Олександр Тендюк народився 26 липня 1994 року в Кропивницькому. Освіту здобув в ліцеї «Лідер». Згодом вступив до Кропивницького аграрного фахового коледжу, де здобув кваліфікацію електромонтера з ремонту електроустаткування. Трудову діяльність Олександр пов’язав із власним захопленням — автомобілями. Він любив техніку, добре розумівся на авто і з задоволенням займався справою, яка була йому близькою. Працював водієм у компанії «Євромікс», сумлінно виконуючи свою роботу, був відповідальним та надійним працівником.
У червні 2026 року Олександр Тендюк став до лав Збройних сил України. Проходив службу на посаді водія - електрика військової частини.
Солдат Олександр Тендюк загинув смертю Героя 13 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом територіальної цілісності та суверенітету України, в районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області. Йому було 32 роки…
Для родини Олександр був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Він дорожив своєю сім’єю, переживав за найдорожчих людей і прагнув бути для них опорою та захистом. Його любов проявлялася не лише у словах, а передусім у вчинках — у щоденній турботі, підтримці та готовності завжди бути поруч.
Володимир Краковський народився 13 листопада 1996 року в селі Зміївка Бериславського району Херсонської області. Закінчив місцеву загальноосвітню школу і вступив до Миколаївського суднобудівного ліцею, де здобув професію газоелектрозварювальника. Та життєвий шлях привів його до справи, яка вимагала особливої сили духу, витримки та мужності, — військової служби.
Володимир свідомо обрав шлях захисника України, підписавши контракт на проходження військової служби. Брав участь в Антитерористичній операції на Сході України, де вже тоді стояв на захисті своєї держави. За проявлену мужність і відвагу був нагороджений орденом «За мужність», мав статус ветерана війни та учасника бойових дій.
У 2024 році Володимир Краковський знову доєднався до лав Збройних сил України. Воював стрільцем - снайпером десантно-штурмового відділення.
Свій останній бій матрос Володимир Краковський прийняв, 14 листопада 2024 року, зупиняючи російських агресорів в районі населеного пункту Новоселидівка Донецької області. Саме з того часу він вважався безвісті зниклим. Для родини це були довгі місяці очікування, надії та болючої невизначеності. Але дива не сталося, збіг ДНК підтвердив загибель воїна. Йому назавжди залишилося 29 років...
Для своєї родини Володимир був доброю, щирою та життєрадісною людиною. Він цінував життя, завжди підтримував своїх сестер та рідних, відповідально ставився до поставлених перед ним завдань.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Схилимо голови і вшануємо пам'ять наших героїв захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
