Знову біль і невимовна скорбота: у Кропивницькому попрощалися із Героями-захисниками
Сьогодні, 19 березня, кропивничани попрощалися із загиблими від рук російських загарбників земляками – Героями. Вони, як і мільйони українців, жили звичайним, мирним життям. А потім росія здійснила агресію і розпочала повномасштабну війну з Україною.
Кропивничани Григорій Бобир і Андрій Хлусевич стали до лав Збройних Сил України і, захищаючи рідну землю, віддали за Україну найцінніше - власні життя.
Жорстока війна обпалює душі й серця, безжально забираючи найкращих синів і доньок України. Ми схиляємо голови перед подвигом Героїв і віддаємо шану їхній мужності, відвазі та вірності країні.
Григорій Бобир народився 03 березня 1988 року в селі Велика Виска Маловисківського району Кіровоградської області. Початкову освіту здобув у Великовисківській середній школі. У 1999 році разом із родиною переїхав до Кропивницького, де продовжив навчання у загальноосвітніх школах № 24 та № 29 міста. Після школи розпочав трудову діяльність у приватному секторі.
У 2005–2007 роках Григорій пройшов строкову військову службу, служив прикордонником на півострові Крим. Згодом здобув базову вищу освіту за спеціальністю «Маркетинг» у Кіровоградському інституті комерції. Працював на приватному підприємстві, певний час трудився за кордоном — у Польщі та Німеччині, здобуваючи життєвий досвід і будуючи плани на майбутнє.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Григорій, не вагаючись, у свій день народження — 03 березня 2022 року — за власною ініціативою прийшов до військкомату, щоб стати на захист рідної землі. Служив у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Пройшов шлях від сержанта до молодшого лейтенанта, був командиром радіолокаційного взводу артилерійської розвідки військової частини. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту — Донецькому та Харківському.
Його мужність, витримка, відповідальність і професіоналізм були прикладом для побратимів. За віддану службу був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», почесною відзнакою «Хоробре серце», відзнаками командування 57-ї бригади «За оборону Вовчанська», нагрудним знаком «Народжені в боях», відомчими нагородами. Мав статус ветерана війни — учасника бойових дій.
Молодший лейтенант Григорій Бобир загинув смертю хоробрих 12 березня 2026 року в районі населеного пункту Верхня Писарівка Чугуївського району Харківської області. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, своєму народові та Україні. Йому було лише 38 років…
Григорій Бобир назавжди залишиться у пам’яті як чесна, доброзичлива, порядна людина, надійний побратим. Працьовитий, щирий, відкритий до людей, він умів підтримати, допомогти, розділити і радість, і труднощі. Любив життя, свою родину, мав широке коло друзів і безмежно цінував справжню дружбу.
Андрій Хлусевич народився 16 червня 1987 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 32. Із юних років був працьовитим, відповідальним і щирим. Обравши робітничу професію, здобув фах зварювальника у професійно-технічному училищі № 8.
Значну частину свого життя Андрій присвятив роботі у галузі залізничного транспорту — понад 15 років працював монтером колії на Одеській залізниці. Серед колег користувався заслуженою повагою за сумлінність, витримку та готовність завжди прийти на допомогу. У різні періоди також працював на підприємстві «Град-Олія», а останнім часом — на птахофабриці, де його цінували як відповідального працівника і надійну людину.
У серпні 2025 року Андрій приєднався до лав Збройних Сил України. Пройшовши військову підготовку, воював у 77-ій окремій аеромобільній Наддніпрянській бригаді. Служив оператором безпілотних літальних апаратів аеромобільного взводу. Виконував бойові завдання на Харківському напрямку, проявляючи мужність, витримку та відданість військовому обов’язку. Мав статус ветерана війни — учасника бойових дій.
Свій останній бій солдат Андрій Хлусевич прийняв 09 березня 2026 року. Воїн загинув під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Нова Кругляківка Ізюмського району Харківської області, виконуючи бойове завдання. Йому назавжди залишиться 38 років…
Андрій запам’ятається рідним, друзям і побратимам як добра, життєрадісна, щира людина, яка вміла підтримати словом і ділом. Він мав багато друзів, був люблячим і турботливим чоловіком, батьком, сином і братом. Цінував прості людські радощі, дорожив родиною, умів працювати і мріяв про мирне майбутнє для своїх дітей. Світла пам’ять про Захисника завжди житиме у серцях тих, хто його знав, любив і шанував.
Наші захисники і захисниці – мов янголи-охоронці. Вони завжди залишаються поруч — у наших серцях, у наших спогадах, у кожному дні. Вони дарують світло віри, силу духу та приклад безмежної любові до своєї землі.
І доки живе вдячність Героям у наших серцях — житиме Україна. Схилимо голови й вшануємо пам’ять наших Героїв-захисників хвилиною мовчання.
Слава їм! Вічна і світла шана!
