Знову біль і невимовна скорбота: у Кропивницькому попрощалися із Героями-захисниками

Вівторок, 6 травня 2025 15:46

Сьогодні, 06 травня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища кропивничани попрощалися із загиблими від рук російських загарбників земляками – Героями: Костянтином Кобцем, Віталієм Олізьком, Артуром Качечкою та Максимом Рудником.

Український народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії, платить за незалежність кров’ю кращих своїх синів і доньок. Ціною власного життя вони виборюють цілісність і незалежність України.

Костянтин Кобець народився 03 червня 1986 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 24, нині – Подільська гімназія.

У 2006 році закінчив Кіровоградський кооперативний фаховий коледж економіки і права імені М.П. Сая за спеціальністю «право». Захоплювався спортом. Під час навчання грав у баскетбольній команді, яка неодноразово ставала переможницею змагань різних рівнів.

Працював в охоронній фірмі, довгий час був водієм таксі, далі – водієм на приватному підприємстві. Його захопленням була техніка: автомобілі, а особливо мотоцикли.

Із лютого 2023 року Костянтин Кобець добровольцем приєднався до лав Збройних Сил України. Служив механіком-водієм танка в окремій механізованій бригаді. Виконував бойові завдання з оборони, відсічі і стримуванні військової агресії російської федерації проти України.

У 2024 році був переведений на посаду механіка-водія евакуаційного відділення ремонтно-відновлювального батальйону цієї ж військової частини. Мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.

Серце солдата Костянтина Кобця зупинилося 26 квітня 2025 року в районі населеного пункту Вири Сумської області.

Товариський, добрий та розсудливий. Костянтин мав багато друзів, був життєрадісною людиною, душею компанії. Люблячий син, чудовий брат, турботливий, гарний батько, коханий чоловік, щирий друг. Таким він залишиться в пам'яті і серцях всіх тих, хто його знав.

У захисника залишилися мама, тато, брат, дружина, син 12 років та чотирирічна донька.

Віталій Олізько народився 11 травня 1989 року в Знам`янці Кіровоградської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі, закінчив Знам`янське професійно-технічне училище № 12 та по закінченню навчання працював у локомотивному депо.

У 2009-2010 роках пройшов військову строкову службу та після демобілізації знов повернувся працювати на залізницю.

Із 2018 року Віталій Олізько проходив службу в управлінні патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, де проявив себе як висококваліфікований компетентний працівник, мав бездоганну репутацію, суспільний авторитет. У 2024 році він закінчив Донецький державний університет внутрішніх справ за спеціальністю «правоохоронна діяльність».

Під час повномасштабної війни пройшов курс бойового медика та закінчив курс операторів безпілотних літальних апаратів.

Із квітня 2025 року Віталій Олізько виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.

Поліцейський управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Віталій Олізько загинув 02 травня 2025 року у місті Лиман Краматорського району Донецької області, зупиняючи російських агресорів.

Віталій Олізько був мужньою людиною і справжнім патріотом. Він казав: «Зараз такий час і я маю бути там, на передовій». Він хотів, щоб його родина, його троє дітей пишалися ним.

Відкритий, розумний, начитаний, завзятий до роботи. Віталій мав «золоті руки», міг будь-що полагодити, змайструвати, ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Був чудовим батьком, коханим чоловіком, люблячим сином, братом, гарним другом. Його слова : «Я люблю всіх!» назавжди залишаться у пам`яті рідних та близьких людей.

Без рідної людини залишились мама, тато, брат, дружина та троє дітей захисника: донька 11 років, та сини 8 і 4 років.

Артур Качечка народився 22 серпня 2000 року у селі Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області. Закінчив місцеву загальноосвітню школу.

Навчався у Дніпровській комп'ютерній академії ІТ STEP за спеціальністю «програміст-розробник». Після закінчення вишу працював за спеціальністю в компанії з розробки програмного забезпечення APRIORIT.

Із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, у травні 2022 року, добровільно вступив до Збройних Сил України та став на захист батьківщини.

Служив на посаді командира відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти. Воював на найгарячіших напрямках бойового зіткнення: на Сумщині, в Донецкій та Луганській областях.

Під час служби здійснював якісну розвідку ворожої оборони, вкладав свої знання та сили для технологічного оснащення побратимів, неодноразово ризикував життям в допомозі евакуації поранених з позицій, приходив на допомогу побратимам навіть зриваючись з відпусток.

За час служби був нагороджений почесною відзнакою командира 53-ої окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, медаллю «Захисник рідної землі», мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.

Сержант Артур Качечка загинув 26 квітня 2025 року в районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони України.

Всі знали його як надійну, мужню, спокійну, врівноважену і в той же час дуже добру, життєрадісну, з гарним почуттям гумору людину. Він мав багато планів на майбутнє, любив подорожувати автомобілем та завжди піклувався про свою родину, був її опорою і захисником.

Без дбайливого сина та брата залишились мама, тато та сестра воїна, без коханого чоловіка залишилась дружина, яку він безмежно любив. Побратими Артура Вікторовича, просили сказати, що вони та Збройні Сили України залишились без справжнього відданого воїна.

Максим Рудник народився 08 липня 1988 року в селі Сасівка на Кіровоградщині. У 2006 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, після чого здобув фах газоелектрозварювальника у професійно-технічному училищі № 8, нині – Кропивницький професійний ліцей.

Довгий час Максим Рудник працював за фахом у приватному підприємстві «Киріченко», де зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний спеціаліст, майстер своєї справи.

У грудні 2024 року Максим Рудник став до лав Збройних Сил України. Пройшов базову загальновійськову підготовку та виступив на захист країни.

Служив стрільцем - номером обслуги десантно-штурмового відділення окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Воював на Донецькому напрямку.

Солдат Максим Рудник загинув 14 квітня 2025 року в районі села Костянтинопіль Волноваського району Донецької області, стримуючи російських окупантів.