Родина довгожителів Кропивницького поповнилася: зі столітнім ювілеєм привітали Володимира Черноскулова
Такого ювілею в одному з ресторанів Кропивницького ще не відзначали, тож із великою пошаною зустрічали поважного іменинника. Тут сьогодні, 18 грудня, зі столітнім ювілеєм вітали ветерана Другої світової війни Володимира Семеновича Черноскулова.
Ювіляр у супроводі доньки сам прийшов з дому на власні урочистості, а в святково вбраній залі його зустріли колишні колеги з Кіровоградської школи вищої льотної підготовки, а нині Української державної льотної академії, де він працював багато років, колеги з ветеранської організації, друзі родини. Привітала із сотим днем народження довгожителя і заступниця директора департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради Олена Костенко.
Цього дня у Володимира Семеновича було багато квітів і подарунків, а ще більше теплих спогадів про життя, родину, роботу. На свій вік ветеран має гарну пам’ять і запас енергії. Тож за святковим столом багато було розмов про минуле і сьогодення.
Володимир Семенович Черноскулов народився 18 грудня 1924 року у селі Кабанське курганської області у росії у селянській родині. Про своє дитинство згадує, що разом із мамою і молодшим братом довелося багато поневірятися, бо родина весь час їздила за батьком, якого тодішня радянська влада заслала у табори за відмову вступати у колгосп. сім’я жила, як і всі люди, незаможно.
У 1941 році, коли вже лютувала Друга світова війна, Володимир Черноскулов закінчив дев’ять класів школи і за прикладом двоюрідного брата хотів вступити у льотне училище. Утім хлопця взяли у піхотне училище. Справжня війна для Володимира Черноскулова почалася у лютому 1942 року. Воював на Західному фронті, пам’ятає бойові дії в Білорусі, Польщі, дійшов до Берліну, а Перемогу зустрів пораненим у госпіталі.
Уже після закінчення війни збулася мрія Володимира Черноскулова — стати авіатором. Закінчив свердловське авіаційне училище і навіть трохи політав на літаках Лі2. А в 1960 році з родиною приїхав у тодішній Кіровоград, де влаштувався на роботу інструктором у льотну школу, яка пізніше стала училищем. Працював тут аж до 1993 року, тільки потім вийшов на заслужений відпочинок.
Володимир Семенович Черноскулов залишив добру пам’ять у рідному навчальному закладі, якому віддав багато років свого життя. Тож про свого колишнього колегу там теж не забувають і навідують ветерана.
