Пережила розкуркулення, голод і війну: у Кропивницькому привітали столітню ювілярку
Родина кропивницьких довгожителів поповнилася: сьогодні, 05 червня, свій столітній ювілей відзначила Марія Кононівна Ганзицька. Привітати ювілярку з круглою датою завітали працівниці департаменту соціального захисту Кропивницької міської ради.
Як і годиться, гості завітали до довгожительки з квітами та подарунком, а ювілярка зустріла їх у бадьорому настрої, у колі рідних. За довге життя жінка надбала велику родину – сина і доньку, двох внуків і стільки ж правнуків. Вони бабусю не забувають, тож і з нагоди столітнього ювілею приймала від усіх вітання.
Хоч здоров’я уже підводить, зважаючи на вік, Марія Кононівна ще годна пригадати й розказати про своє життя. Але більше про маму розказала донька Люба.
- Народилася мама в селі Зелене Компаніївського району. В родині було 11 дітей, вона була наймолодша. У 1930-х родину розкуркулили. Коли почалася голодовка, старший брат працював на Донбасі і її мама з братом відвезли до найстаршого брата в Красногорівку Донецької області. Він працював на шахті, там видавали хлібні картки, тож родина сподівалася, що вони там залишаться, проте брат сказав, що всі вони на одну картку не виживуть, і залишив тільки наймолодшу сестру. Мати їхня з сином повернулася в село Зелене. Коли почався голод, батько поїхав у Кіровоград і не повернувся, ніхто не знає, де він дівся, може помер від голоду. А мати її померла від голоду в селі, - розповідає донька ювілярки.
До початку Другої світової війни Марія Ганзицька, за словами її доньки, жила по черзі то у братів, то у сестер, а потім переїхала назад в село Зелене.
- Коли почалася війна, мама була засватана і брат відвів її до нареченого, а сам пішов воювати. А коли проходив фронт через Зелене, то і мого батька теж забрали. Ніхто не знав, де він дівся, аж поки не прислав листа, у якому написав, що він в армії. Перемогу зустрів під Віднем, але одразу його перекинули на схід, де тривала війна з Японією. Але поки їхні ешелони туди доїхали, то вона скінчилася. Він залишився служити на сході до 1950 року, а потім повернувся в Зелене і лише тоді вони розписалися, - розповідає донька Люба. Ювілярка пригадує про своє життя, як важко працювали в колгоспі, збудували хату, народила двох дітей, а згодом переїхали у Кіровоград. Тут вона свою любов віддала дітям, працювала у дитячому садочку нянею. В 60 років вийшла на заслужений відпочинок.
Марія Кононівна оптимістка, каже донька, яке важке життя у неї було, пережила дві голодовки, війну, відбудову, але лишилася стійкою. Ювілярка живе у колі рідних, які піклуються про неї. За все дякує Богу і бажає миру Україні та всім людям, бо добре знає, скільки горя несе війна.
