Незламні духом: у Кропивницькому попрощалися з двома Героями-захисниками
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 23 січня, містяни провели в останню путь Героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі — старших солдатів Дениса Іванова та Юрія Давиденка. Вони боролися за цілісність і незалежність України і заплатили за це найвищу ціну — власне життя..
Денис Іванов народився 03 травня 1981 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітніх школах №24 та №35. Із дитинства захоплювався спортом, футболом.
Далі Денис продовжив навчання в професійному технічному училищі №2, де отримав спеціальність «столяр». Вищу освіту здобув у Кіровоградському інституті розвитку людини «Україна» за напрямком «менеджмент».
Працював Денис Іванов на підприємстві «Ельворті» газоелектрозварювальником. Був чудовим спеціалістом, фахівцем своєї справи.
У 2022 році став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді старшого навідника протитанкового взводу. Воював на одному з найгарячіших напрямків бойового зіткнення - Харківському.
Денис Іванов отримав кілька контузій. Були інші серйозні захворювання. Але це не завадило воїну до останнього виконувати відповідальну місію захисника України.
За час служби був нагороджений медалями «За оборону рідної держави» та «Незламним Героям російсько-української війни».
Старший солдат Денис Іванов загинув 16 січня 2025 року в районі населеного пункту Першотравневе Купʼянського району Харківської області під час виконання бойових завдань із оборони України та захисту свого народу від російських агресорів. Йому було 43 роки...
Доброзичливий, щирий, спокійний, надійний друг, люблячий, турботливий син. Він мріяв про прості речі – після війни повернутися до мирної праці.
Всі, хто знав Дениса Іванова, згадують його як дуже добру та відповідальну людину.
У захисника залишились мама і батько.
Юрій Давиденко народився 24 лютого 1972 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №17. Закінчив професійно-технічне училище №15 за спеціальністю «кухар».
Пройшов військову строкову службу, працював на шахті «Інгульська» Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» підземним прохідником, підривником.
У 2014 році добровольцем приєднався до лав Збройних Сил України, служив у складі загону спеціальних операцій. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях.
Був нагороджений державною нагородою - відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою Начальника Генерального штабу Збройних Сил України «Учасник АТО», мав статус учасника бойових дій.
Із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України продовжив стояти на захисті батьківщини. У березні 2022 року, виконуючи бойове завдання на Чернігівщині, в складі групи спеціального призначення, зупинив колону противника пострілом протитанкової керованої ракети, тим самим не дав противнику здійснювати переміщення в глибину оборони українських збройних сил. В подальшому брав безпосередню участь у бойових діях на Харківщині, Херсонщині та Донеччині. Нагороджений відзнакою Президента України – медаллю «Захиснику Вітчизни», нагороджений командуванням батальйону сил спеціальних операцій - холодною зброєю.
Старший солдат Юрій Давиденко загинув 16 січня 2025 року в районі населеного пункту Добропілля Донецької області, зупиняючи російських окупантів. Посмертно представлений до державної нагороди України – ордену «За мужність».
Йому було 52 роки...
Справжній, мужній воїн, надійний товариш і бойовий побратим. Він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував, був життєрадісною і щирою людиною, коханим чоловіком, гарним, люблячим, турботливим батьком, сином.
Саме таким Юрій Давиденко залишиться в пам`яті, серцях рідних, близьких, друзів, усіх, хто його знав. Без рідної людини, в глибокій скорботі залишились дружина, донька, два сини, які теж зараз стоять на захисті нашої країни, мама захисника, близькі воїна.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
