Навічно у строю: у Кропивницькому попрощалися з Героями-захисниками
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 15 квітня, містяни провели в останню путь Героїв-захисників, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі — матроса Олександра Тюпу і солдата Костянтина Шелеста. Ціною власного життя вони сплатили за нашу свободу, цілісність і незалежність України.
Олександр Тюпа народився 23 грудня 1979 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 16. Свої шкільні роки поєднував з уроками гри на гітарі, плаванням, акваріумістикою. І, звичайно ж, канікулами в улюблених бабусь Валі та Олі у Компаніївському районі. Саме ці поїздки подарували найкращих друзів і знайомство з майбутньою дружиною.
Після закінчення школи Олександр Тюпа вступив до «Педагогічної академії», де здобув диплом «психолога-педагога». На другому курсі він стає молодим татом сина Валентина. Але юний вік не завадив бути дбайливим і люблячим сім’янином – опорою для родини.
Далі - був пошук себе у різних сферах: працював методистом у КІРУЄ, експедитором у ТОВ «Скарлет» і нарешті розкрив свої таланти в ювелірному ремеслі. Захоплювався риболовлею і бджільництвом.
У 2011 році збулася мрія Сашка і його родини – сім’я переїхала у власне житло. До того ж бонусом до цієї події, стали сусіди. Добрі, теплі серцем і з цілодобовою готовністю допомогти люди стали йому рідними за ці роки.
А в 2012 році народився молодший син Дмитро. Батьківство принесло тільки радість. Олександр Тюпа був найкращим батьком, гарним сім’янином! Все своє життя він присвятив турботі, забезпеченню та піклуванню про родину. Він отримував від цього радість і задоволення! Головною метою було бачити щасливими дружину і дітей. Його відношення до них було і буде прикладом для багатьох, хто його знав.
Його словами в останній відпустці були: «Я щасливий! Я маю все для щастя!». І створив він його власноруч, крок за кроком.
Будучи максимально мирною, домашньою, сімейною людиною Олександр Тюпа без вагань, у травні 2023 року став на захист Батьківщини і свого народу. Казав, що у його дітей є батько, який має їх захистити і закінчити війну, не передавши її їм у спадок.
Приєднавшись до лав Збройних Сил України Олександр Тюпа служив у розвідці, потім його перевели до іншого підрозділу - на посаду стрільця – снайпера відділення морської піхоти роти. Мав статус ветерана війни – учасника бойових дій. Воював на найгарячіших напрямках бойового зіткнення.
Життя матроса Олександра Тюпи з позивним «Step» обірвалося 30 листопада 2024 року на полі бою під час виконання бойового завдання.
З того часу він вважався зниклим безвісті. 4,5 місяці пошуків, надії. Рідні, близькі, друзі сподівались побачити його серед живих. На жаль, дива не сталось. У квітні 2025 року ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
Йому було 44 роки…
Олександр Тюпа жив, любив, творив щиро, по-максимуму. Він умів чути і був непохитним у своїх переконаннях. «Зробити вигляд» – це не про нього. Хоробрий чоловік і мужній воїн. Справжній, із міцним стержнем в середині, надійна скеля, янгол-охоронець для своїх батьків, дітей і дружини. Гідний приклад для наслідування синами.
У глибокій скорботі залишилася велика родина Олександра Тюпи - батьки, дружина, два сини захисника, два брати, близькі, друзі.
Костянтин Шелест народився 18 червня 2002 року в селі Бережинка Кропивницького району Кіровоградської області. У початкових класах навчався у ліцеї імені Тараса Шевченка. Потім родина переїхала до міста Суми, де він закінчив загальноосвітню школу та вступив до Державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г.Харитоненка, який успішно закінчив, отримавши базові військові знання.
У 2019 році Костянтин Шелест вступив до Донецького державного університету внутрішніх справ на спеціальність «правоохоронна діяльність». Та повноцінно закінчити виш не мав змоги через початок повномасштабного вторгнення росії на територію України.
24 лютого 2022 року, проходячи практику в Сумському районному відділі поліції, отримав наказ стояти на захисті міста Суми. Протягом року, працюючи в поліцейському відділку брав участь у пошуках та знешкодженні російських загарбників на території Сум та Сумського району.
На початку 2023 року Костянтин Шелест прийняв вольове рішення захищати батьківщину у складі об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Разом із побратимами боронив територіальну цілісність нашої держави, нищив окупантів на Донецькому напрямку. Мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
Після отримання ушкоджень, під час виконання бойового завдання, певний час лікувався, та бажання нищити ворога не згасало.
Влітку 2024 року Костянтин Шелест пішов навчатись до Армії дронів, закінчивши курс навчання долучився до лав Сил спеціальних Операцій Збройних сил України. Служив майстром взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А5011. Виконував бойові завдання на території ворога під час проведення Курської операції, за що нагороджений грамотою командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. Далі - продовжив нищити окупантів в населених пунктах в Сумському районі, біля кордону з росією.
Для виконання бойових завдань Костянтин купив авто, на ремонт якого відкрив збір, але який так і не встиг закрити.
Солдат Костянтин Шелест з позивним «Елвіс» загинув 30 березня 2025 року біля населеного пункту Юнаківка Сумської області під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Мужній воїн, справжній, надійний друг і побратим, впевнений та стійкий в своїх рішеннях. Костянтин Шелест ніколи ні на що не скаржився і завжди йшов вперед. Своє молоде життя він присвятив знищенню ворога, не слухав тих, хто відмовляв його від служби і шукав підтримку у тих, хто розумів його і мав бойовий військовий дух.
Він був доброю та щирою людиною, творчою, різносторонньою особистістю – мав неабиякий хист до малювання, а ще любив прості речі – готувати страви, випікати смачні булочки і хліб. Кості назавжди буде 22 роки…
Без рідної людини, найкращого сина, брата, онука залишились мама, брат та бабуся захисника.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Схилимо голови і вшануємо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
