«На сцені прагну до правди і тільки правди»: секрет успіху Світлани Мартинової

Понеділок, 16 травня 2022 18:10

Одна зі знаменних дат 2022 року, надзвичайно важливих для вітчизняної культури, – 140-річчя театру корифеїв. Імена засновників першого українського професійного  театру вже давно стали національним надбанням. Спадкоємцями славних традицій вважають трупу Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.Кропивницького. Серед театральних династій, які зберігали і примножували творчу спадщину попередників – родини Мартинових і Казнадіїв.

16 травня 2022 року виповнюється 90 років від дня народження заслуженої артистки України Світлани Мартинової − неординарної, оригінальної, неймовірно обдарованої. Літературно-меморіальний музей І.К. Карпенка-Карого, де зберігається частина її архіву, оприлюднює його до ювілею театральної актриси та з нагоди Міжнародного дня музеїв.

Світлана Мартинова народилася у Білій Церкві на Київщині у творчій родині. Її батько, Андрій Семенович Мартинов, був відомим театральним актором. Свою сценічну діяльність починав у Леся Курбаса під псевдонімом «Андрійко». Мати, Євгенія Мартинова (Янковська), по закінченні балетної школи все життя працювала балетмейстером та музичним керівником. Дівчинка росла серед талановитих та небайдужих до мистецтва людей. До речі, хрещеною Світлани Мартинової була учениця Панаса Саксаганського, знаменита оперна співачка Оксана Петрусенко, у якої мама Світлани, Євгенія Олександрівна, була акомпаніатором.

На долю ще зовсім маленької дівчини випало чимало випробувань: голод, війна, евакуація. Але це тільки загартувало характер майбутньої актриси. В евакуації Світлана вперше вийшла на сцену. Їй було десять років. З подругою Галею Сакевич (донькою театральних художників Миколи Сакевича та Есфір Білецької) дівчата грали самих себе – евакуйованих дітей: «Гул літаків, виття бомб. Ми метушилися, щось кричали, падали».

 У 1950 році, після закінчення середньої школи, Світлана вступила до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого, який закінчила у 1954 році за фахом «Актриса драматичних театрів». Наставником у неї був професіонал високого класу, народний артист України, професор Володимир Бертольдович Вільнер. Під час навчання зустріла свою долю – майбутнього чоловіка Івана Казнадія, який згодом став одним із провідних театральних режисерів України.

Театральна кар’єра Світлани Мартинової почалася на сцені Кіровоградського музично-драматичного театру ім. М. Кропивницького, який є колискою першого українського професійного театру і куди молода і завзята актриса приїхала за направленням. На сцені театру корифеїв Світлана Мартинова працювала до 2003 року, створивши понад сто п’ятдесят яскравих жіночих образів: Тетяни «У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської, Ази у «Циганці Азі» М. Старицького, Ельвіри у «Тартюфі» Мольєра, Гелени у «Варшавській мелодії» Л. Зоріна, Одарки в «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, Хіврі у «Сорочинському ярмарку» М. Старицького (за М. Гоголем), Марусі у «Марусі Богуславці» М. Старицького, Лауренсії у «Овечій криниці» Лопе де Вега   та багатьох  інших, які увійшли до золотого фонду театру ім. М. Кропивницького.

Майстерній акторській грі Світлани Андріївни було присвячено чимало публікацій у обласних та всеукраїнських газета та журналах. Серед них – «Театр», «Мистецтво», «Український театр», «Народне слово», «Кіровоградська правда». У жовтні 1971 року Світлані Мартиновій присвоєне звання заслуженої артистки України.

06 липня 2010 року знана актриса завершила свій земний шлях, але назавжди у пам’яті вдячних глядачів залишилися  образи, які вона створювала на сцені, − яскраві, емоційні, природні. Для неї не існувало поняття, що важливіше: головна роль чи другорядна, адже з однаковою відповідальністю і заповзятістю працювала над кожною з них. Образи її героїнь абсолютно різні, несхожі за віком, соціальним статусом, переконаннями, життєвими долями, але створені з величезною любов’ю, майстерністю. «На сцені прагну до правди і тільки правди», − повторювала актриса.  І в цьому секрет успіху Світлани Мартинової, яку сцена полонила на все життя. 

З виставкою можна ознайомитись за посиланням: www.karpenkokarymuseum.kr.ua/kar237_u.html

Усі новини

Допомога «Поряд»
Вівторок, 28 червня 2022 15:45
Селище Нове буде з водою
Вівторок, 28 червня 2022 13:59
28 червня - День Конституції України!
Вівторок, 28 червня 2022 11:09