На щиті: у Кропивницькому попрощалися з Воїнами, які віддали життя в боях за Україну
Сьогодні, 03 квітня, у Кропивницькому знову скорботний день — містяни провели у засвіти Воїнів-захисників: молодшого лейтенанта Сергія Щербину та солдата Юрія Мумигу.
Траурна процесія на честь полеглих воїнів з Кропивницького зупинилася на Загальнонаціональну хвилину мовчання на площі Героїв Майдану в обласному центрі.
Двоє відважних воїнів, Героїв-захисників України знайшли собі вічний спочинок на Алеї почесних воїнських поховань Далекоcхідного кладовища.
Сергій Щербина народився 08 грудня 1977 у Кропивницькому. Навчався в школі №11, нині - Ліцей «Муніціпальний колегіум». У 1996 році закінчив професійно-технічне училище №8 - Кропивницький професійний ліцей, здобувши професію слюсар-інструментальник. Після навчання працював на місцевих підприємствах у сферах, до яких мав хист - будівельником, зварювальником, електриком.
Із 2015 по 2021 рік Сергій Щербина брав безпосередню участь в антитерористичній операції, операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей. Проходив службу піхотинцем і за шість років отримав бойовий досвід і статус ветерана війни - учасника бойових дій.
Від першого дня повномасштабного вторгнення росії на територію України Сергій Щербина без вагань став на захист Батьківщини. Служив на різних посадах: радіо-телефоністом стрілецької роти, командиром стрілецького відділення, Головним сержантом – командиром відділення розвідувального взводу, старшим розвідником розвідувального взводу.
Із жовтня 2024 року - він командир взводу безпілотних авіаційних комплексів.
У період військової служби, стоячи на захисті Батьківщини навчався в Центральноукраїнському національному технічному університеті, де отримав спеціальність «Менеджмент», галузь «Управління та адміністрування».
Був курсантом Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова, у листопаді 2024 року отримав звання «Молодший лейтенант».
Служив на найгарячіших напрямках бойового зіткнення. За час служби нагороджений державною нагородою - медаллю «За військову службу Україні».
Молодший лейтенант Сергій Щербина з позивним «Лелека» загинув 27 березня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.
Товариський, веселий, дисциплінований і закоханий у світ чоловік з неймовірно добрими очима та відкритою душею - таким залишиться Сергій у пам`яті, серцях його рідних та близьких. Побратими згадують його як найнадійнішого та відважнішого бійця свого підрозділу.
Він був опорою та надійним плечем для своєї родини, щирим вірним другом, турботливим люблячим сином, батьком, коханим чоловіком.
У глибокій скорботі залишились мама, донька та дружина.
Юрій Мумига народився 17 липня 1976 року в Кропивницькому. Навчався у Созонівській загальноосвітній школі Кропивницького району. Вищу освіту здобув в Кіровоградському інституті комерції за спеціальністю «облік і аудит».
20 років Юрій Мумига пропрацював в Державній податковій інспекції міста Кропивницького. Пізніше - кардинально змінив рід діяльності, став приватним підприємцем, мав власну справу.
До лав Збройних Сил України пішов служити добровільно, свідомо, розуміючи важливість свого обов’язку із захисту України. На жаль, військовий шлях Юрія Дмитровича був недовгим. У грудні 2024 року, після навчального центру був передислокований на Сумський напрямок.
Сумлінно ніс службу на посаді командира відділення - командира машини штурмового відділення.
Солдат Юрій Мумига загинув 26 березня 2025 року поблизу населеного пункту Демидівка Білгородської області під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Юрій Мумига був надійною, працьовитою, товариською та життєрадісною людиною з гарною посмішкою на обличчі. Умів робити все по господарству, опанував практично усі види робіт. Про таких кажуть - мав «золоті руки». Нещодавно він з дружиною добудував дім.
Понад усе Юрій хотів бачити, як росте його донька у вільній і незалежній Україні. Він завжди був гордістю батьків. Мав багато планів, ідей і мрій, він так багато хотів ще зробити в цьому житті... Не встиг...
Без рідної людини залишились мама, тато, дружина, донька та сестра захисника.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Схилимо голови і вшануємо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
