Мартін Крамер: мир в Україні може бути укладений лише на умовах українців
«Поїздка до міста побратима Кропивницького у складі делегації мерії Крефельда одночасно зворушила мене, порадувала і змусила замислитися», - так розпочав свої спогади про візит в Україну прессекретар мерії Крефельда Мартін Крамер, які він оприлюднив на інформаційному ресурсі Rückenwind – https://rueckenwind.blog/2025/04/06/eine-stadt-im-krieg-fahrt-nach-kropywnyzkyj-in-der-ukraine/ у неділю, 06 квітня.
День, проведений у Кропивницькому він назвав справжніми емоційними американськими гірками.
- Мені не вдалося добре виспатися, повітряна тривога і сама ситуація були виснажливими, - поділився Мартін. - Однак, найважливішим є те, що я познайомився там з дуже хорошими і добрими людьми, без винятку. Слово «друзі» - це дуже значиме слово, але я відчував, що справді перебуваю у колі друзів. Я дуже вдячний за цей досвід. Незважаючи на повітряну тривогу і постійні тривожні відчуття, я відчував себе надзвичайно безпечно в присутності людей, які мене оточували…
Ще до того, як ми увійшли до міської ради, я звернув увагу на цифрову стелу, досить велику і з сенсорним екраном. На відміну від художніх музеїв у Крефельді, де такі стели використовують для реклами, тут люди мають можливість побачити, що відбувається з їхніми близькими на фронті. Щоразу вони сподіваються, що їхній син, чоловік, донька чи подруга не опиняться тут.
Сильні враження у Мартіна Крамера залишили візит до зруйнованої російськими агресорами підстанції та вшанування загиблих воїнів на Алеях почесних воїнських поховань Рівнянського і Далекосхідного кладовищ.
- Ми поїхали за кілька кілометрів від міста на підстанцію. Працівник підстанції провів нас по території, що добре охороняється, і показав нам пошкодження, спричинені війною, - розповів Мартін Крамер. - Зовсім інакше бачити такі пошкодження «в реальному житті», ніж у телевізійних документальних фільмах.
Прессекретар мерії Крефельда відзначив, що відвідування військових кладовищ було емоційно надзвичайно складним для всієї німецької делегації і воно залишиться надовго в пам’яті кожного.
- На Далекосхідному кладовищі лежать понад 500 полеглих, і наразі територію розширюють. Я розмовляв із рідними, які поклали на могили квіти - там лежать друзі, сини, наречені, чоловіки, історії життя яких обірвалися раптово. Ми знаємо військові кладовища з Нормандії чи Іссельштайну, навіть там могили не залишають мене байдужим, навіть там я з болем усвідомлюю, скільки молодих людей загинуло - але все ж таки, стоячи тут, в Україні, переживши повітряні нальоти, я перебував в оточенні людей які втратили своїх близьких ЗАРАЗ, а не 70 чи 80 років тому. Зараз!
Особливі емоції викликали у Мартіна зустріч із кропивницькими школярами в міжшкільному ресурсному центрі.
- Ми відвідали чотири напрямки навчання, один з яких – програмування. Крім того, побували також у групі, яка займалася швейною справою, була також столярна майстерня і клас кулінарії. Тут нам теж багато чого показували і пояснювали. Чесно кажучи, мені найбільше сподобалося бачити, наскільки спокійними були учасники, як багато вони сміялися і жартували. Після дуже напруженої і сумної атмосфери на кладовищах цей візит був бальзамом на душу - і продемонстрував, наскільки різними є війна і повсякденне життя.
Найбільше вразили німецьку делегацію вареники, приготовлені учнями на уроці кулінарної майстерності.
- До речі, на кухні були Вареники. Хлопці, це крута штука!, - наголосив Мартін Крамер. - Вареники у формі півмісяця, які можна начинити чим завгодно. Начинка з картоплею чи м'ясом була чудова. Вони також можуть бути десертом, в цьому випадку їх зацукровують або поливають медом і наповнюють вишнями. Справжня смакота, скажу я вам!
Знайомство із молоддю обласного центру делегація із Крефельда продовжилася у театрі Кропивницького і ліцеї імені Тараса Шевченка.
- Я вважаю, що програма в театрі була гарною і різноманітною. Нам, німцям, деякі сцени здалися дуже націоналістичними, але причина цього має бути зрозумілою кожному. У будь-якому випадку, на сцені виступали вражаючі артисти, - звернув увагу Мартін Крамер.
А в ліцеї гості із Німеччини мали можливість побувати у шкільному укритті, куди спускаються школярі під час повітряних тривог.
- Дорога коридором до шкільного бункера була дуже гнітючою для нас. У разі повітряного нальоту уроки переносять туди. І там знову війна. Шкільні психологи в кожному класі займаються не лише «питаннями душевного болю» та типовими шкільними проблемами для молоді, але й страхами, які викликають бомбардування та уроки в бомбосховищі, - зазначив Мартін Крамер.
Цей день для німецьких партнерів Кропивницького був за їхнім свідченням одночасно захоплюючим, виснажливим, чудовим, сумним, інтенсивним, дивовижним і вражаючим.
- Вже під час вечері ми відчували певну напругу в кожному з нас. Напередодні ввечері Україна атакувала Москву безпілотниками, і загроза удару з боку росії відчувалася в повітрі. Ми повернулися в готель незадовго до нічної комендантської години. Ніч обіцяла бути неспокійною. Серед ночі та рано вранці було три повітряні нальоти. Зрештою, ракета влучила в готель за 30 кілометрів від нас. Постійна перевірка додатків і відповідних каналів виснажує. Як це має бути для людей, які переживають це щоночі? Жахливо!
З моменту раннього вильоту з Дюссельдорфа в Україну члени німецької делегації майже не спали, проводили більшу частину часу разом і переживали американські гірки емоцій.
- У четвер ввечері, після повернення додому, коли друг забрав мене з аеропорту, двері моєї квартири зачинилися за мною, і я розплакався. Ця поїздка дала мені дуже багато і буде резонувати ще дуже довго. Я все ще маю додатки на своєму мобільному телефоні і регулярно перевіряю ситуацію у Кропивницькому. Пишу людям і хвилююся, коли читаю, що на місто напали, що росія взагалі посилює свої атаки в області. Знаєте, я і до цієї поїздки вважав це все жахливим і підлим, але це зовсім інше, коли нападають не на українок і українців взагалі, а на Катю, Дмитра, Андрія, Ірину чи Михайла. Я дуже вдячний місцевим жителям за їхню неймовірну гостинність, за багато моментів програми візиту, але особливо за моменти поза офіційною частиною. За розмови, вдячність, наполегливість і нескореність, з якою місцеві жителі встають щодня і живуть своїм життям, за відданість, сміх, сльози. Дякую всім, хто зробив цю, на мою думку, таку важливу подорож можливою. Це також стосується людей тут, у Крефельді, які піклувалися про нас, які організовували і планували і, зокрема, які думали про нас, які переживали і, можливо, включали нас в одну або дві нічні молитви, - висловив подяку Мартін Крамер.
Від кропивничан же особлива подяка Мартіну за останній абзац власних вражень від візиту в Україну, за висновок, зроблений щиро і з повагою до українського народу.
- Настав час зупинити вбивства. Однак, на мою думку, мир може бути укладений лише на умовах українців. Жоден диктатор з фантазіями про всемогутність і жоден іноземний президент, в якому б овальному кабінеті він не сидів, не має права приймати рішення над головою України. Як кажуть: «Якщо росія припинить війну, війна закінчиться - якщо Україна припинить війну, закінчиться Україна». З огляду на це - Слава Україні!
