Лишилися навіки у строю: Кропивницький попрощався із чотирма Героями, які віддали життя за Україну
Сьогодні, 18 червня, громада Кропивницького провела в останню путь чотирьох захисників України — Олега Третяка, Дмитра Фуркала, Богдана Гаркушу та Станіслава Савченка.
Страшна війна щодня забирає найкращих. Вона залишає незагоєні рани у серцях рідних і близьких, але водночас народжує новітніх Героїв, чиї імена навіки вписані в історію української держави.
Матрос Олег Третяк народився 16 серпня 1994 року у Кропивницькому. Навчався в ліцеї «Науковий», а згодом здобув спеціальність «муляр-електрозварювальник» у Центральноукраїнському вищому професійному училищі імені Миколи Федоровського. Пройшов строкову службу, працював у будівельній сфері, де його знали як відповідального, сумлінного та надійного працівника.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Олег добровільно став на захист України. Після навчання служив артилеристом. Вірний присязі та побратимам, мужньо виконував бойові завдання, мав статус ветерана війни та учасника бойових дій.
04 червня 2026 року серце воїна зупинилося під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зідьки Харківської області. Йому був лише 31 рік…
Олег Третяк запам’ятався рідним і друзям щирою, доброю та відкритою людиною. Він умів підтримати, завжди приходив на допомогу, ніколи не залишався байдужим до чужого горя.
Солдат Дмитро Фуркало народився 24 червня 1991 року у Кропивницькому. Навчався у «Гірничій гімназії», а після її закінчення здобув професію автослюсаря у Центральноукраїнському вищому професійному училищі. Працював на Східному гірничо-збагачувальному комбінаті «Інгульська шахта», а згодом — оператором у ТОВ «Ласка».
Восени 2024 року Дмитро Фуркало став до лав Збройних Сил України. Після підготовки проходив службу водієм мотопіхотного відділення. Брав участь у боях за Торецьк на Донеччині, мужньо захищаючи українську землю від російських окупантів.
11 квітня 2025 року Дмитро Фуркало загинув у районі Торецька Бахмутського району Донецької області, залишившись до останнього подиху вірним Україні та військовій присязі.
За проявлену мужність і самовідданість був посмертно нагороджений медаллю «За оборону Торецька». Йому назавжди 33… Для рідних Дмитро залишиться добрим, щирим і турботливим сином та людиною великого серця.
Солдат Богдан Гаркуша народився 13 вересня 1992 року у Кропивницькому. Навчався у ліцеї «Муніципальний колегіум», де завдяки наполегливості та любові до знань отримав Золотий сертифікат з англійської мови за програмою Міжнародної школи.
Вищу освіту здобув у Державній льотній академії Національного авіаційного університету за спеціальністю «Управління повітряним рухом», отримавши кваліфікацію диспетчера з управління повітряним рухом.
Богдан був людиною глибокого розуму, широких інтересів та постійного прагнення до знань. Скромний, мудрий і людяний — таким його знали всі, хто був поруч.
07 квітня 2025 року він вступив до лав Державної прикордонної служби України. Проходив службу у складі 3-го Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса «Помста», де був оператором безпілотних авіаційних систем.
Свій останній бій Богдан Гаркуша прийняв 02 липня 2025 року поблизу населеного пункту Біла Гора Донецької області. До останньої миті він залишався вірним українському народові та державі. Йому навіки 32 роки…
Для батьків Богдан був гордістю, для молодшого брата — надійною опорою, для рідних — джерелом тепла, любові та турботи.
Солдат Станіслав Савченко народився 01 березня 1969 року у Донецьку. Закінчив школу №13 із золотою медаллю, після чого вступив до Донецького політехнічного інституту. Пройшов строкову службу, а у 1992 році здобув фах гірничого інженера-механіка. У мирному житті займався підприємницькою діяльністю, чесно працював та будував майбутнє своєї родини.
Із початком Антитерористичної операції у 2014 році добровільно став на захист України у складі батальйону «Донбас», а згодом служив у 25-му окремому мотопіхотному батальйоні «Київська Русь». Як командир взводу брав участь у боях за Дебальцеве, Піски, Мар’їнку та інші населені пункти Донеччини.
Побратими згадують Станіслава Савченка як мужнього воїна, мудрого командира та людину честі, яка завжди була поруч у найважчі моменти.
У 2015 році продовжив службу у полку «Азов». Після завершення служби проживав у Кропивницькому, але з початком повномасштабної війни знову став до строю. У 2023 році добровольцем вступив до стрілецької роти. Воював на різних напрямках фронту, залишаючись вірним своїй державі та народові.
27 січня 2024 року Станіслав Савченко загинув під час оборонних боїв у районі Авдіївки Донецької області. Його життя стало прикладом справжнього патріотизму, честі та незламності духу.
Вічна пам’ять і слава захисникам України!
