Іконописна майстерня Якова Паученка: Кропивницький музей Олександра Осмьоркіна запрошує на Великодню виставку
Напередодні Великодня – одного з головних християнських свят, встановленого на честь Воскресіння Ісуса Христа, яке в цьому році відзначатиметься 20 квітня, в художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна представили тематичну виставку «Іконописна майстерня Якова Паученка». Про це повідомила директорка закладу Віта Чернова.
Діяльність талановитого зодчого Якова Васильовича Паученка (1866–1914), якому довелося творити архітектурне обличчя історичного центру міста Кропивницького, була тісно пов’язана і з сакральним мистецтвом. За його проєктами у свій час було зведено чимало храмів. Успішно керував Яків Паученко також іконостасною, художньо-іконописною та позолотною майстернею, успадкованою від батька Василя Семеновича. У відділі рідкісної книги обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського зберігається фотоальбом зі старовинними світлинами з цієї майстерні, що почала діяти у 1861 році. На виставці експонуються копії цих унікальних фотознімків, а також документів, ескізів та проєктів з фондів музею, які яскраво ілюструють діяльність іконописної майстерні Якова Паученка. Представлені в експозиції і репродукції ікон з музейної колекції сакрального мистецтва, одна з яких «Богородиця з дитям» кінця ХІХ століття, за припущенням, виконана саме в цій майстерні.
Доречною інформативною складовою виставки є книги та журнали з фондового зібрання музею, які в повній мірі розкривають історичний шлях українського іконопису. Особливу увагу привертає «Історія української ікони Х – ХХ ст.», видана у Києві 1996 року. Її автором є видатний український мистецтвознавець, богослов, дослідник історії й теології сакрального живопису Дмитро Степовик (1938–2024), він був провідним науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної Академії Наук України, професором історії мистецтва Київської православної богословської академії та професором історії культури Українського вільного університету в Мюнхені, а також членом Національної Спілки художників України, вів християнсько-просвітницькі передачі на Українському радіо. У вступній частині до цієї монографії Дмитро Степовик зазначав: «Непорозуміння щодо справжньої ідентифікації ікон коріниться в іще ширшій проблемі: чиєю була Київська Русь і хто є правонаступником цієї середньовічної монархічної держави? Усупереч усім історико-правовим доказам, це правонаступництво привласнила собі росія, хоча наприкінці існування Київської Русі (40-і роки ХІІІ ст.) не було ні Росії як самостійної держави, ні її попередника – московського царства. Цілковито неспроможною виявилася «теорія» про Київську Русь як про колиску трьох народів – російського, українського й білоруського, хоч цю «теорію» й нещадно експлуатувала на користь росії впродовж 70 років комуністичного панування радянська марксистсько-ленінська історична наука… Провідні мистецтвознавці різних країн світу в другій половині ХХ століття почали приділяти особливу увагу іконознавству, зокрема таким його царинам, як духовна природа ікони, її відмінність од інших видів релігійного малярства, історія ікони в різних країнах християнської культурної традиції, теологія ікони, іконографія, іконологія, техніка іконного малювання».
Запрошуємо всіх, кому небайдужа історія українського народу, завітати до музею і, ознайомившись з виставкою, яка експонуватиметься до 25 квітня, відчути духовність у своєму серці та свідомості.
