Ангелами стали у стрій Небесного воїнства: у Кропивницькому провели в останню путь п’ятьох Героїв-захисників
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 04 лютого, для містян сумний і чорний від горя день: в останню путь провели одразу п’ятьох Героїв-захисників, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі — сержанта Збройних Сил України Романа Малика, старшого сержанта Збройних Сил України Максима Очеретька, капітана поліції Сергія Резніченка, старшого лейтенанта поліції Дениса Хлистуна, старшого солдата Збройних Сил України Артема Сіваченка. Ціною власного життя вони сплатили за цілісність і незалежність України.
Роман Малик народився 01 травня 1988 року у селі Дружелюбівка Добровеличківського району Кіровоградської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі.
Закінчив Кіровоградський будівельний технікум. Після навчання пройшов військову строкову службу в 169-му навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого, відомому як навчальний центр «Десна».
Вищу освіту здобув в нині Центральноукраїнському національному технічному університеті. Потім закінчив Київську національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «юрист».
Працював у патрульній поліції міста Кропивницького, потім на Придніпровському олійно-екстракційному заводі компанії «КЕРНЕЛ».
З перших днів повномасштабного вторгнення, з 26 лютого 2022 року, став до лав Збройних Сил України. Пройшов курс підготовки сержантського складу у Великій Британії. Повернувшись до України служив командиром бойової машини механізованого відділення.
Пройшов найгарячіші напрямки бойового зіткнення – Херсонський та Донецький. За поданням командування був нагороджений медаллю «За хоробрість в бою», почесною відзнакою 61-ої окремої механізованої бригади - нагрудним знаком «Воля назавжди», мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
Сержант Збройних Сил України Роман Малик загинув 28 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Орлівка Покровського району Донецької області, прикриваючи своїх побратимів під час виконання бойового завдання, необхідного для забезпечення оборони України.
Майже рік він вважався зниклим безвісті. Рідні сподівались побачити його серед живих. Але дива не сталось. ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
Йому назавжди буде 35 років...
Мужній воїн, надійний побратим. Відкритий, щедрий та позитивний. Все своє життя Роман Малик мав захоплення - був пасічником, то була його улюблена справа.
Турботливий, люблячий син, коханий чоловік та чудовий батько. Він завжди приходив на допомогу всім, хто цього потребував.
У невимовній скорботі залишились батьки захисника, дружина та двоє діток: донечка 10 років та 4-річний синочок.
Максим Очеретько народився 01 липня 1991 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі №34. У 2010 році закінчив технікум механізації сільського господарства та здобув кваліфікацію техніка-механіка.
Із 2010 по 2011 рік пройшов військову строкову службу на посаді командира відділення такелажного взводу. Після служби працював у ПрАТ «Кіровоградобленерго» Кіровоградських міських електромережах на посаді електромонтера.
У період із 2015 по 2018 рік Максим Очеретько брав безпосередню участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, займав посаду головного сержанта командира міномета мінометного розрахунку роти вогневої підтримки.
За виявлену мужність та героїзм Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Повернувшись до цивільного життя Максим Очеретько працював на відновлення енергетики на своєму підприємстві та паралельно навчався в Центральноукраїнському національному технічному університеті на заочному відділенні. У 2020 році здобув диплом за спеціальностю електроенергетика та електротехніка.
Від початку повномасштабної війни, у березні 2022 року, без вагань став до лав Збройних Сил України. Під час служби пройшов шлях від розвідника - помічника гранатометника до заступника командира розвідувальної групи. Спільно із загоном спеціального призначення брав участь у бойових діях на Ізюмському напрямку та в районі населених пунктів Бахмут, Часів Яр, Мар’їнка та Авдіїївка, де проявив рішучість та мужність. При виконанні чергового бойового завдання зі стримання російських окупантів Максим Очеретько отримав контузію.
У 2023 році пройшов навчання на оператора комплексу розмінування. Далі - служив на посаді головного сержанта взводу розмінування інженерно-саперного батальйону. Займався розмінуванням Херсонської області.
Сердце захисника, старшого сержанта Збройних Сил України Максима Очеретька зупинилося 26 січня 2025 року. Йому було 33 роки.
Залишивши в серцях близьких та рідних велику порожнечу Максим Очеретько назавжди залишатиметься у їхніх спогадах щирим, добрим, товариським, який завжди підставить плече. Він був справжнім патріотом, воїном, щирим другом, надійним побратимом, найкращим сином та братом.
У воїна залишились мама та сестра.
Сергій Резніченко народився 30 червня 1993 року у Кропивницькому. Навчався в гімназії імені Тараса Шевченка. З дитинства був творчою особистістю, захоплювався музикою, навчався грі на гітарі в обласному центрі дитячо-юнацької творчості.
У 2012 році він закінчив Кіровоградський будівельний коледж. Вищу освіту здобув у нині Центральноукраїнському національному технічному університеті за освітою «Будівництво та експлуатація будівель і споруд», «Промислове і цивільне будівництво».
У 2016 році Сергій Резніченко прийшов на службу в батальйон патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області. Потім служив у Департаменті патрульної поліції на різних посадах: був інспектором роти батальйону управління патрульної поліції у Кропивницькому, інспектором взводу тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції, а з 2024 року інспектором роти домедичної допомоги полку поліції особливого призначення патрульної поліції «Хижак -1».
Як справжній захисник і патріот Сергій Резніченко з вересня 2023 року виконував службові обов’язки на найгарячіших напрямках російсько-українського фронту - спочатку в Донецькій області, потім на Сумському напрямку. За час служби нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест».
Капітан поліції Сергій Резніченко загинув 31 січня 2025 року поблизу населеного пункту Юнаківка Сумської області під час виконання завдань необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Йому був лише 31 рік…
Сергій Резніченко був цікавою, цілеспрямованою і різносторонньою людиною. Гарний, мужній, розумний, він захоплювався спортом. Був відкритим, стриманим, відповідальним і напрочуд чуйним. Таким завжди пам’ятатимуть його рідні, близькі та друзі.
Він мріяв про прості речі: добувати будинок, виростити сина, жити в мирній Україні. Безмежно любив свою родину, був для неї підтримкою і опорою. На його міцних плечах трималися мир, спокій і злагода. Він мав багато планів на життя. На превеликий жаль, їм не судилося здійснитись.
Для свого сина він був найкращим татом, для дружини - найкращим коханим чоловіком, для молодшого брата, яким він опікувався з народження – найкращим турботливим люблячим братом, для батьків - найкращим сином і надією.
У невимовній глибокій скорботі залишились мама, тато, дружина захисника, молодший брат та синочок, якому зараз 10 місяців.
Денис Хлистун народився 22 квітня 1993 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №20. З дитинства він мріяв бути поліцейським, тому після закінчення школи почав втілювати свою мрію у життя.
Вступив до Кіровоградського інституту регіонального управління й економіки, де здобув неповну вищу освіту за спеціальністю «правознавство».
Із 2016 по 2017 рік проходив службу в Національній Гвардії України в місті Запоріжжі на посаді старшого навідника.
Проходячи строкову службу, в 2017 році продовжив навчатися заочно і здобув повну вищу освіту в Кропивницькому інституті державного та муніципального управління й оволодів спеціальністю з права – юрист. У 2018 році прийшов на службу в Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту поліції, де і реалізував свою мрію. За час служби в патрульній поліції здолав шлях від поліцейського роти до інспектора взводу.
З початком повномасштабного вторгнення Денис Хлистун не міг спокійно спостерігати, як руйнують і нищать його країну. Тому у вересні 2023 року, як співробітник поліції, добровільно пішов служити інспектором роти домедичної допомоги полку поліції особливого призначення патрульної поліції «Хижак - 1» Департаменту патрульної поліції.
Виконував службові обов’язки на одному з найгарячіших напрямків бойового зіткнення - в Донецькій області, потім був переведений на Сумський напрямок. За час служби нагороджений пам’ятним знаком «За бойову роботу та захист Українського народу ІІ ступеня» департаменту патрульної поліції.
Старший лейтенант поліції Денис Хлистун загинув 31 січня 2025 року поблизу населеного пункту Юнаківка Сумської області під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Його життя обірвалося у 31 рік…
У пам’яті Денис Хлистун назавжди залишиться щирим і надійним воїном, патріотом своєї країни, вірним другом і побратимом. Він дуже любив життя і міг би ще довгі роки віддавати своє тепло, увагу, сили і вміння близьким людям і друзям.
Без рідної людини залишились мама, батько, дружина та 5-річний син.
Артем Сіваченко народився 05 березня 1988 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №33. Закінчив професійно-технічне училище №8 та отримав спеціальність столяра-будівельника.
Пройшов військову строкову службу у Житомирі. Свою трудову діяльність почав після демобілізації. Тривалий час працював в енергетичній компанії «Енергобут-проект». Проявив себе як дуже відповідальна та працьовита людина, мав повагу серед колег, йому довіряли будь-яку роботу.
З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, у березні 2022 року став до лав Збройних Сил України, у складі 57-ої окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Служив старшим майстром ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтної роти.
За сумлінне виконання службових обов’язків, високий професіоналізм та самовідданість при виконанні завдань Артема Сіваченка відзначили грамотою командування частини, медаллю «За оборону України», нагрудним знаком «Народжені в боях», він одержав звання старшого солдата, мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
Старший солдат Збройних Сил України Артем Сіваченко з позивним «Санта» загинув 23 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Веселе Ізюмського району Харківської області, стримуючи навалу російських агресорів.
П’ять місяців він вважався зниклим безвісті. У січні 2025 року ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
Йому було 36 років…
Артем Сіваченко був дуже доброю і щирою людиною, а тому завжди мав багато друзів. Відповідальний, надійний та життєрадісний, гарний син, брат, колега, друг та побратим. Саме таким він залишиться у пам’яті і серцях тих, хто його знав.
Без рідної людини залишились мама та брат захисника.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам'ять Героям нашого часу!
