Знову непоправна втрата - у Кропивницькому в останню путь провели Воїна-захисника
Сьогодні, 20 травня, Кропивницький знову в жалобі — на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища рідні, друзі, побратими попрощалися із загиблим на передовій земляком – Героєм солдатом Віктором Березою.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Віктор Береза народився 02 грудня 1994 року в Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 30, нині - Кущівська гімназія. З дитинства займався різними видами спорту, любив футбол, був чудовим воротарем.
Віктор мав гарні успіхи в навчанні, був різнобічно розвиненою особистістю, мав багато захоплень. Але справжнім його покликанням, пристрастю була робота з металом, яку прищепив йому тато в своїй майстерні де працював ковалем. Саме там, у вільний від навчання час, маленький Вітя робив свої перші вироби з металу. Згодом це захоплення переросло в хобі та майбутню професію.
Після закінчення школи Віктор Береза навчався у Центральноукраїнському вищому професійному училищі імені Миколи Федоровського, де здобув професію електрогазозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах.
Далі - працював за спеціальністю на різних підприємствах Кропивницького, в Одесі та за кордоном.
Із липня 2024 року Віктор Береза приєднався до лав Збройних Сил України та став на захист батьківщини у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка.
Служив оператором безпілотних літальних апаратів взводу розвідки штурмового батальйону. Виконував складні бойові завдання на Курщині, а з квітня 2025 року тримав позиції на Харківському напрямку. Мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
Солдат Віктор Береза загинув 07 травня 2025 року в районі населеного пункту Черкаські Тишки Харківської області під час виконання заходів для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Захиснику було 30 років…
Віктор був доброзичливою, компанійською людиною, мав любляче серце, яке завжди відкликалося на чужу біду.
Без рідної людини залишилась велика родина: тато, старший брат, дві сестрички, маленькі племінники та кохана дівчина, з якою Віктор мав одружитися в травні.
Він мав усе життя попереду. Він мріяв про власну велику і дружню сім’ю. На жаль його мрії так і залишаться нездійсненими.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Панахиду за загиблим відслужив архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
Схилимо голови і вшануємо пам'ять нашого героя-захисника хвилиною мовчання. Слава йому! Вічна і світла пам'ять!
