«Життя письменника визначає епоха»: у музеї Карпенка-Карого відкрилася виставка до 110-річчя Сави Голованівського
«ЖИТТЯ ПИСЬМЕННИКА ВИЗНАЧАЄ ЕПОХА» - так назвали віртуальну виставку до 110-річчя від дня народження відомого українського поета, прозаїка, перекладача, драматурга, публіциста Сави Овсійовича Голованіського науковці міського літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого.
Майбутній літератор народився 29 травня 1910 року в селі Єлисаветградківка, нині Олександрівського району Кіровоградської області. У 1921 році родина Голованіських переїхала до Новгородки. Саме у шкільні роки хлопець почав віршувати. У Зінов’євську (так у 20-х – 30-х роках називалося наше місто) навчався у профтехшколі, вірші з’являлися в місцевій пресі, а в 1927 році побачила світ його перша збірочка «Кіньми залізними».
Згодом Голованіський вступив до Одеського сільськогосподарського інституту. Місто подарувало юнаку незабутні зустрічі з Володимиром Маяковським, Ісааком Бабелем, Едуардом Багрицьким. Спілкування з такими особистостями для поета-початківця було щастям.
Від 1928 року Голованівський у Харкові. У редакції журналу «Червоний шлях» познайомився з Павлом Тичиною. У цей період одна за одною виходили книжечки молодого письменника: з 1929 по 1934 – за 5 років – 10 книг. Він став членом Спілки пролетарських письменників.
У 1934 році Сава Овсійович переїздить до нової столиці України – Києва та продовжує плідно працювати. Без перебільшення можна сказати: значним досягненням того періоду стала віршована п’єса «Поетова доля» (1939), в якій розповідається про один з епізодів життя Тараса Шевченка незадовго до заслання. Прем’єра вистави відбулася 4 травня 1939 року (режисер - Амвросій Бучма).
Із червня 1941 року Сава Голованівський, як і багато інших письменників, пішов на фронт. Був кореспондентом фронтової газети «За честь Родины». Наприкінці 1941-го поранений вперше, у 1943 – вдруге. Під час війни вийшло 9 збірок поезій та нарисів нашого земляка. За бойові заслуги підполковника Голованівського нагороджено орденами Червоного Прапора, двічі – Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями.
Жадана перемога у найтяжчій з воєн не всім принесла мир і спокій. 1948 року сталінський уряд розгорнув так звану «боротьбу з космополітизмом», а по суті - масштабну антисемітську акцію. Сава Голованівський став у Києві однією з головних мішеней. Двері всіх журналів і видавництв було перед ним зачинені. За сім років не було видано жодної книги. Лише 1955 року побачила світ збірка вибраних поезій. Від другої половини 1950-х до кінця 1980-х років вийшли друком більше 20 книг письменника-земляка.
Голованівський завжди був закоханий в театр. Найбільш відомі його післявоєнні п’єси – «Дальня луна», «Тінь минулого дня», «Істина дорожче». У 1959 році в Кіровоградському обласному театрі ім. М. Кропивницького відбулася прем’єра «Дальньої луни».
У 1970 році, під час Тижня української літератури, у складі письменницької делегації Голованівський побував на Кіровоградщині. На запитання журналіста газети «Кіровоградської правди», які сторінки у його житті й творчості пов’язані з нашим краєм і його людьми, відповів: «Вплив рідної землі на свідомість людини завжди буває такий глибокий і всебічний, пам’ять про дитинство і юність і все, що пов’язане з ними, така мила й незабутня, що ніякі події подальшого життя неспроможні їх затінити».
Творчість Сави Овсійовича Голованівського добре знана не тільки в Україні. Книги письменника перекладалися російською, польською, німецькою, чеською, англійською мовами.
Остання прижиттєва книга Голованівського – «Меморіал» (1988). Це спогади про відомих українських і російських літераторів, з якими автор зустрічався й спілкувався протягом довгого творчого шляху: Павла Тичину, Михайла Шолохова, Олександра Твардовського, Миколу Бажана, Івана Микитенка, Ісаака Бабеля. Дружні стосунки пов’язували Саву Овсійовича з Амвросієм Бучмою, Іллею Еренбургом, Мате Залкою, Леонідом Первомайським, Павлом Антокольським.
Спілкування з Савою Голованівським залишило глибокий слід у житті багатьох людей. У фондах літературно-меморіального музею зберігаються спогади про нього письменників Миколи Упеника, Семена Жураховича, Петра Гуріненка, літературознавця Олексія Романовського, народного артиста СРСР Євгена Пономаренка.
Книги, численні світлини, афіші, документи, особисті речі, які представленні на виставці, розкривають багатогранний талант нашого земляка. Їх передала до музею у 1994-1995 роках вдова письменника Катерина Трохимівна.
Сава Овсійович Голованівський пішов з життя 2 травня 1989 року. Вже після смерті автора, у 1990 році, вийшла книга «Поезії». У ній – кращі твори різних років. Проникливі рядки з вірша «На тему Семена Гудзенка» звучать як кредо творчого життя Голованівського:
Я мірю мірою єдиною –
поет повинен буть людиною,
щоб з отієї висоти
колись в поезію зійти.
Запрошуємо ознайомитися з виставкою на сайті музею за посиланням
https://www.karpenkokarymuseum.kr.ua/kar173_u.html
