«Я жив як міг, я не лукавив…»: Кропивницький музей Карпенка-Карого запрошує на віртуальну виставку Бориса Нечерди
До 85-річчя від дня народження знаного українського поета-шістдесятника, талановитого і непересічного прозаїка, журналіста, публіциста Бориса Нечерди науковці літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого міста Кропивницький підготували віртуальну виставку «»Я жив як міг, я не лукавив…».
Борис Нечерда народився 11 липня 1939 року у селі Ярешки Андрушівського району на Житомирщині. Сюди, у рідні Ярешки, вже у зрілому віці він приїзджатиме дуже часто, аби «набратися життєдайних сил, наснаги, нових вражень, знайти душевну рівновагу і поринути у спогади».
З початком Другої світової війни сім’я евакуювалася у сибірське місто Гур’ївськ, де батька призначили начальником залізничної станції. Після війни Нечерди повернулися у Ярешки, де у 1947 році Борис пішов до першого класу місцевої семирічки. У 1953 родина переїхала до Олександрії на Кіровоградщині і оселилася у шахтарському селищі Жовтневому. Після закінчення школи юнак працював старшим стрілочником вантажно-транспортного управління тресту «Олександріявугілля», на інших районних підприємствах.
Чисельні матеріали з фондів музею висвітлюють одеський період життя Бориса Нечерди. У 1958 році він вступив до Одеського інституту інженерів морського флоту на кораблебудівний факультет. У травні 1960 року у зв’язку із складним матеріальним становищем перевівся на вечірній факультет, а у липні 1961-го був змушений припинити навчання. Відтоді працював в одеських газетах, сценаристом Одеської кіностудії художніх фільмів, в облтелерадіокомітеті. У 1979-1985 роках був відповідальним секретарем Одеської організації Спілки письменників України.
Значна частина віртуальної виставки присвячена початку літературної діяльності та становленню Бориса Нечерди як поета. Писати вірші Борис почав ще школярем. Дебютний вірш мав назву «Молодий агроном». 1963 рік став дуже важливим для 24-річного письменника. В одеському видавництві «Маяк» вийшла його перша поетична збірка із символічною назвою «Материк», яка поставила Бориса Нечерду в ряд найцікавіших поетів-шістдесятників, а після появи другої збірки «Лада» у 1965 році його творчістю зацікавилися не тільки читачі, а і критики. Наступні книги «Барельєфи» (1967), «Літак у краплі бурштину» (1972), «Танець під дощем» (1978), «Вежа» (1980), «Удвох із матір’ю» (1983), «Поезії» (1984), «Лірика» (1989), роман «Смерть кур’єра» (1991), «Вибране» (1991) відкрили літературному світу письменника дУмки, сміливого експериментатора. Знаковою у житті поета-початківця стала зустріч у Києві із класиком української літератури Максимом Рильським. Захоплений творчою лабораторією майстра, Борис починає листуватися із Максимом Тадейовичем. Окремі листи представлені на виставці.
Один з експозиційних комплексів присвячений громадянській позиції Бориса Нечерди, у творах якого відчувається справжній патріотизм, правдолюбність, що поєднується з глибиною філософського роздуму – про сутність людини і світу. Майже два десятиліття тому, 27 січня 1995 року, у своєму щоденнику поет написав рядки, які нині стали пророчими: «… я читаю російську пресу, акуратно обсервую московське радіо та ТБ, я скрупульозно аналізую “Свободу” російською мовою і все більше переконуюсь у тому, що з певного часу (власне, не від часу нашої незалежності) триває цілеспрямована, винахідлива і, треба визнати, досить талановито змодельована пропаганда проти України та українства…». Сьогодні ці рядки стали пророчими.
Особиста невлаштованість, літературні поневіряння, легковажне ставлення до свого здоров’я призвело до передчасної смерті талановитої людини. 11 січня 1998 року Бориса Нечерди не стало.
У березні 2000 року Борису Нечерді посмертно присудили Національну премію України імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Остання книга». У 2010 році в Олександрії на будівлі загальноосвітньої школи №10 встановили меморіальну дошку Борису Нечерді. До 220-річчя від дня заснування Одеси, на Алеї Зірок відкрили нову зірку – на честь Бориса Нечерди. По смерті поета Лігою українських меценатів, редакцією журналу «Київ» та Одеською організацією Національної Спілки письменників України засновали літературну премія імені Бориса Нечерди (1999). У 2023 році Товариство письменників і журналістів імені І. Франка започаткувало літературний конкурс імені Бориса Нечерди «Інші небеса».
У кропивницькому літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого зберігається чимало матеріалів з особистого архіву Боримса Нечерди: фото, газетно-журнальні публікації, листування, книги, особисті документи, копії рукописів, які чекають на майбутніх дослідників.
Борис Андрійович прожив непросте життя. Проте, залишив майбутнім поколінням своє непересічне високе Слово. В останні дні свого життя Борис Нечерда звернувся до сучасників і до майбутніх поколінь: «… І прошу громаду: до титли долюбити мою вітчизну, як звідтам я сам не могтиму».
З віртуальною виставкою можна ознайомитися за посиланням: http://www.karpenkokarymuseum.kr.ua/kar320_u.html
