«Все залежить від таланту художника…»: у Кропивницькому презентували виставку до 75-річчя з дня народження скульптора Віктора Френчка
У Кропивницькому художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна презентує віртуальну виставку «Все залежить від таланту художника…», присвячену 75-річчю з дня народження відомого українського скульптора Віктора Френчка.
Експозицію пам’ятної виставки «Все залежить від таланту художника…» складають одинадцять скульптурних творів члена Національної Спілки художників України Віктора Френчка з музейної колекції «Сучасне українське образотворче мистецтво» 1999-2018 років виконання, передані до фондів музею автором та його вдовою Людмилою Френчко. Більшість з них присвячена художникам – це барельєфи Олександра Осмьоркіна та Якова Паученка, заслуженого художника України Бориса Вінтенка та художника обласного театру ляльок заслуженого працівника культури України Василя Остапенка, макет пам’ятника майстру пейзажу Івану Похитонову, а також оригінальна скульптура «На прогулянці. Художник Володимир Остроухов».
Доповнюють виставку фото Віктора Френчка в майстерні та під час мистецьких подій, а також заходів, присвячених пам’яті митця, в музеї. Особливу увагу привертають світлини відомого кропивницького фотографа члена Національної Спілки журналістів України Олександра Шулешка із серії «В майстерні скульптора». Саме в цьому каталозі опубліковано інтерв’ю з митцем, де на запитання музейного науковця заслуженого художника України Андрія Надєждіна – що йому ближче: малі форми скульптури чи монументальні, Віктор Френчко не роздумуючи відповів: «Та мені однаково. І в одному, і в іншому випадку кількість витраченого часу на вирішення мистецького задуму не лімітована. Творчі сили вони ж пов’язані з емоціями. Тому фактично – це не має значення. От запитують, як легше працювати – на замовлення чи для себе? Та воно – все для себе, все через тебе проходить. Звісно скульптура потребує матеріального втілення, її просто в шафу не сховаєш, звісно є стремління до великої форми, тож скульптори працюють і на площах, і на кладовищах. Ось візьміть Личаківський цвинтар у Львові, це не лише місце пам’яті, це музей, а які майстри працювали. Все залежить від таланту та здатності художника…»
З презентованою виставкою та згаданим каталогом можна ознайомитися на музейному вебсайті в розділі «Вибрані виставки» http://osmerkinmuseum.kr.ua/ex/avt215_u.html
Довідково
Віктор Васильович Френчко народився на Тернопільшині 6 серпня 1949 року, а до нашого міста тоді ще Кіровограда, а зараз Кропивницького, приїхав у 1973 році за розподілом після закінчення з відзнакою Київського державного художнього інституту, нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, де навчався скульптурному мистецтву в майстерні народного художника СРСР, академіка Академії мистецтв СРСР Михайла Лисенка. Працював в Кіровоградському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України. Був учасником обласних, республіканських та всеукраїнських художніх виставок. Його твори зберігаються в музеї мистецтв, обласному краєзнавчому музеї та художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна в Кропивницькому, в приватних колекціях в Україні та за кордоном.
Степова Кіровоградщина дійсно стала місцем, де в повній мірі розкрився творчий потенціал Віктора Френчка. Він є автором багатьох скульптурних композицій, бюстів, пам’ятників, пам’ятних знаків, меморіальних дошок історичним особистостям, діячам мистецтва та науки у Кропивницькому та інших містах Кіровоградської області. Пам’ятники «Меморіал робітникам-червонозорівцям, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни» та «Перший трамвай в Єлисаветграді» в м. Кропивницькому, «Козак-захисник» в с. Торговиця Новоархангельського району, стела «Надія Тобілевич-Тарковська» в Державному заповіднику-музеї І.К.Тобілевича (Карпенка-Карого) «Хутір «Надія», погруддя поета і борця за Незалежність України Євгена Маланюка в селищі Новоархангельську та академіка Костянтина Скрябіна в м. Новомиргороді Кіровоградської області, меморіальні дошки в Кропивницькому: історичним постатям міському голові Олександру Пашутіну, лікарю Самуїлу Вайсенбергу, меценатці Ганні Дмитрян, піаністу Ференцу Лісту, а також сучасникам – художникам Борису Вінтенку, Юрію Луцкевичу та Василю Остапенку, композиторам Генріху Нейгаузу, Юлію Мейтусу та Каролю Шимановському, актору Валерію Дейнекіну, поетам Арсенію Тарковському та Валерію Гончаренку, журналісту Віталію Ципіну, фотокореспонденту Василю Ковпаку, історику Петру Кизименку, борцю за Незалежність України Семену Сороці. І це неповний перелік того, що створив скульптор Віктор Френчко самостійно та в співавторстві з колегою скульптором Аркадієм Мацієвським.
У 2009 році Віктор Френчко був удостоєний обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінації «національна традиція», а в 2018-му став першим лауреатом міської художньої премії імені Бориса Вінтенка. Віктор Френчко був сповнений творчих ідей, в його майстерні на свою реалізацію чекали макети численних скульптурних композицій. Але, зустрівши свій 70-річний ювілей, він раптово пішов з життя 13 вересня 2019 року.
