Володимир Панченко: «Віч-на-віч з епохою»
У Кропивницькому, в міському літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого відбулася презентація виставки «Віч-на-віч з епохою», присвяченої 65-річчю літературознавця, прозаїка, критика, громадського та політичного діяча Панченка Володимира Євгеновича.
Володимир Панченко зустрічає ювілей великим багажем творчого доробку в галузі літературної критики, досліджень з історії української літератури, проблем гуманітарної політики в українській державі.
Ювіляр народився 02 вересня 1954 р. у селі Демидівка Любашівського району Одеської області. У 1975 р. закінчив філологічний факультет Одеського університету імені Іллі Мечникова та аспірантуру. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблема характеру в її зв’язку зі стильовими тенденціями в сучасній українській прозі» (1979).
Працював асистентом, старшим викладачем, доцентом Одеського державного університету імені Мечникова (1979-1984).
У період із 1984 по 2001 рік мешкав у Кіровограді. Обіймав посаду доцента кафедри української літератури (1984-1985,1994-1998), завідувача кафедри зарубіжної літератури та компаративістики Кіровоградського державного педуніверситету ім. Володимира Винниченка (1998-2001).
Від 2001 року мешкає і працює у Києві. У 2001-2014 роках – професор кафедри філології НаУКМА, у 2002-2007 рр. – віце-президент НаУКМА.
Володимир Панченко – автор книг: «Енергія пошуку» (1983), «Віч-на-віч з епохою» (1987), «Художня література і проблема шкільного виховання» (1987), «Юрій Яновський» (1988), «Магічний кристал» (1995), «Євангеліє чужих піль…» (у співавторстві з Л.Куценком, 1996), «Будинок з химерами» (1998), «Морський рейс Юрія Третього» (2002), «Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості» (2004), «Ох, Україно…» (2004), «Неубієнна література» (2007), «Небо Левка Мацієвича» (2009), «Сонячний годинник» (2013), «Кільця на древі» (2015), «Повість про Миколу Зерова» (2018). У 2019 р. світ побачили нові книги письменника: «Літературні ландшафти ХХ століття», «Сонячний годинник» (друге, оновлене видання).
Ще у 1997 році Володимир Панченко започаткував авторську серію «Урок літератури». У цій серії були видані «Поезія Ліни Костенко», «Арки і шибениці», «Так ніхто не кохав».
Як народний депутат Верховної Ради першого скликання (1990-1994 років), сприяв поверненню в Україну колекції особистих речей Володимира Винниченка.
Володимир Панченко – один з ініціаторів створення міського літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого. Саме за клопотанням народного депутата України Володимира Панченка, обласних організацій Спілки письменників України та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури виконком Кіровоградської міської ради народних депутатів прийняв відповідне рішення і у вересні до 150-річчя від дня народження театрального діяча музей було відкрито.
Володимир Євгенович – автор сценаріїв документальних фільмів «Голгофа Володимира Винниченка» (1995), «Місія Євгена Чикаленка» (2005).
Учасники презентації мали змогу ознайомитися з особистими документами, рукописами, машинописами праць Володимира Панченка, чисельними фото з родинного архіву письменника та фондів літературного музею.
Знайшли своє місце на виставці нагороди та відзнаки знаного науковця: пам’ятний знак лауреата Міжнародної премії імені Володимира Винниченка Українського фонду культури (1995), Національної спілки письменників «Благовіст» (1996), імені Олександра Білецького (1998), Кіровоградської обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова (2005), Кіровоградської обласної премії ім. Євгена Маланюка (2006).
Одна з цікавинок виставки – листування Володимира Панченка з відомими письменниками, літературознавцями, краєзнавцями Іваном Дзюбою, Григорієм Гусейновим, дружиною письменника-земляка Віктора Близнеця Раїсою Михайлівною. У своїх виступах Григорій Клочек, Валерій М’ятович, Олег Бабенко згадували роки спільної праці та наукових відкриттів, робили акцент на дивовижні здатності Володимира Панченка відновлювати коди національної пам’яті.
Відомий журналіст та краєзнавець Федір Шепель, користуючись нагодою, подарував музею книги з автографами з бібліотеки поета Валерія Гончаренка.
Ліричним камертоном зустрічі стали українські пісні у виконанні викладача музичної школи №1 імені Г. Нейгауза Вікторії Делістьянової.
