«Володимир Панченко: у своєму часі та понад часом»: у Кропивницькому музеї Карпенка-Карого відбувся вечір пам’яті

П'ятниця, 6 вересня 2024 10:34

Зустріч, присвячена 70-річчю від дня народження літературознавця, прозаїка, критика, громадського та політичного діяча, Почесного громадянина міста Кропивницького Володимира Панченка відбулася у Кропивницькому літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого у четвер, 05 вересня.

Володимир Панченко народився 02 вересня 1954 року у селі Демидівка Любашівського району Одеської області. У 1975 році закінчив філологічний факультет Одеського університету імені Мечникова та аспірантуру. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблема характеру в її зв’язку зі стильовими тенденціями в сучасній українській прозі» (1979). Працював асистентом, старшим викладачем, доцентом Одеського державного університету ім. Мечникова (1979-1984).

Із 1984 по 2001 рік мешкав у Кропивницькому. Обіймав посаду доцента кафедри української літератури (1984-1985, 1994-1998), завідувача кафедри зарубіжної літератури та компаративістики Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка (1998-2001). У 1998 р. захистив докторську дисертацію «Творчість Володимира Винниченка 1902-1920 рр. у генетичних і типологічних зв’язках з європейськими літературами».

Від 2001 року працював у Києві. У 2001-2014 роках – професор кафедри філології Національного університету «Києво-Могилянська академія», у 2002-2007 – віце-президент НаУКМА.

Про багаторічну співпрацю Володимира Панченка з музеєм розповіла директорка Лариса Хосяінова.

- Володимир Євгенович був одним із ініціаторів створення міського літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого, - відзначила Лариса Хосіянова. - Саме за клопотанням народного депутата України Володимира Панченка, обласних організацій Спілки письменників України та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури виконкомом Кіровоградської міської ради було ухвалене рішення про відновлення меморіального будинку драматурга і відкриття у ньому музею.

Спеціально для зустрічі науковці підготували слайд-фільм «А по світлій людині – світла пам’ять». Щемна музика пісні Олександра Білаша «Два кольори» супроводжувала шістдесят світлин з моментами життя Володимира Євгеновича.

Презентуючи виставку «Володимир Панченко: пізнати, побачити і написати», науковиця музею Тетяна Ревва розповіла про найзначиміші і найцікавіші події його життєвого шляху, про значний творчий доробок Володимира Євгеновича в галузі літературної критики, досліджень з історії української літератури, проблем гуманітарної політики в українській державі. Володимир Панченко неодноразово підкреслював, що історична пам’ять – це духовний компонент, на якому тримається нація. Учасники заходу мали змогу ознайомитися з особистими документами, машинописами праць Володимира Панченка, чисельними фото з родинного архіву письменника та фондів літературного музею.

Значну частину виставки становлять літературознавчі праці Володимира Євгеновича, деякі – з дарчими написами автора.

Одна з цікавинок виставки – частина архіву Володимира Панченка, яка потрапила до музею вже по смерті вченого завдяки його дружині Людмилі Дмитрівни: машинописи спогадів, спостережень і роздумів над політично і соціально значимими подіями у житті нашої країни, газетно-журнальні публікації періоду роботи ювіляра на посаді народного депутата України першого скликання. Особливу цінність становлять оригінали творів Володимира Винниченка «Божки» (1919) та «Рівновага» (1919) з особистої бібліотеки літературознавця.

У рамках заходу відбулася презентація книги спогадів «Володимир Панченко: у своєму часі та понад часом» (2024), упорядкованої літературознавицею, кандидаткою філологічних наук, одногрупницею Володимира Євгеновича по Одеському університету Любов’ю Ісаєнко. Представляючи видання, журналіст, письменник, багаторічний очільник Кіровоградської обласної організації НСПУ Василь Бондар поділився своїми спогадами про талановитого вченого, письменника, громадського діяча.

У своїх виступах викладачі ЦДУ ім. В. Винниченка Ольга Крижанівська, Світлана Ковтюх, письменники, журналісти Василь Бондар, Валерій М’ятович, краєзнавець Федір Шепель, очільниця кіровоградської обласної організації НСПУ Надія Гармазій згадували роки спільної праці та наукових відкриттів, робили акцент на дивовижній здатності Володимира Панченка відновлювати коди національної пам’яті.

В одному з останніх інтерв’ю Володимир Євгенович сказав: «Загалом, у моїй голові стільки планів, що їй Богу, хворіти не варто. Краще просто втішатися кожним днем, що його дарує Всевишній. У мене було достатньо часу – цілих 65 років! – щоб пересвідчитися: жити – страшенно цікаво! Ось цього життєвого азарту я й бажаю усім на многая літа. З любов’ю – Володимир Панченко».

Роль і значення Володимира Євгеновича в історії літературознавства і громадсько-політичному житті України нам ще треба осмислювати. А поки залишаються його праці, його справи. І пам’ять. Про патріота, науковця і світлу людину, у якою «…нема зерна неправди за собою».