Вічна Пам'ять: у Кропивницькому попрощалися із захисниками-Героями
Сьогодні, 23 квітня, кропивницька громада провела в останню путь Героїв – земляків: Ігоря Пастушенка та Віталія Жоміра, які самовіддано захищали свободу і незалежність України, мирне життя кожного з нас.
На Далекосхідному кладовищі зібралися рідні та друзі чоловіків, бойові побратими, небайдужі кропивничани, аби вшанувати життя і героїзм двох українських воїнів, які пішли з цього світу, залишивши позаду пам'ять, що буде жити в серцях багатьох.
За останнє десятиліття невпинної боротьби українці готові віддати все заради того, щоб Україна жила вільно на своїй Богом даній землі. Так і для Ігоря Пастушенка російсько-українська війна розпочалась задовго до 24 лютого 2022 року — із 2015 року він був безпосереднім учасником АТО.
Народився Ігор Пастушенко 30 вересня 1977 року у Литві. Там провів своє дитинство та навчався до 8-го класу. Потім родина переїхала в Україну, в місто Кропивницький.
Своє навчання він продовжив у загальноосвітній школі №20. У 1996 році закінчив Криворізький військовий ліцей. У 2000 році - військовий інститут керівного інженерного складу Національної академії оборони України.
І до 2015 року жив своїм цивільним життям, працював на різних посадах підприємств міста. Однак не міг залишатися осторонь і спостерігати за діями російських окупантів: до 2019 року Ігор Пастушенко брав участь в антитерористичній операції, був відзначений відомчими нагородами.
Після служби працював на Соколівському м'ясокомбінаті та на інших підприємствах Кропивницького.
А з початком повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, приєднався до лав Збройних Сил України та знову став на захист держави. Був командиром роти і воював на найгарячіших напрямках фронту.
За станом здоров'я продовжив службу на посаді заступника командира роти Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області.
Війна забирає найкращих українських синів і дочок не лише на полі бою – 17 квітня серце нашого захисника, капітана Ігоря Пастушенка зупинилось.
Він назавжди залишиться у пам’яті своїх рідних, земляків, друзів, доброю, чесною, цілеспрямованою та надійною людиною, люблячим сином, чоловіком, батьком та братом.
Без надійного чоловічого плеча залишились мама, дружина, донька та сестра захисника.
Серця розриваються від болю, коли ми думаємо про те, як ці двоє чоловіків у самому розквіті сил, зі своїми мріями й надіями, поклали життя на алтар жертовності за Україну.
Віталій Жомір народився 24 вересня 1974 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №1. Закінчив вище професійне училище №4 за спеціальністю "слюсар-інструментальник". Після навчання працював на різних підприємствах міста.
У лютому 2023 року вступив до лав Збройних Сил України та виступив на захист Батьківщини. Служив на посаді стрільця-санітара стрілецького відділення.
Воював на різних напрямках фронту: захищав землі Миколаївщині, Херсонщини, потім воював на Донецькому напрямку.
Обірвалося життя солдата Віталія Жоміра 15 квітня у селищі Малотаранівка Краматорського району Донецької області. Воїн гідно виконував обов'язки військової служби в зоні ведення бойових дій по відсічі збройної агресії російської федерації і був вірний Військовій присязі Українському народові до останнього свого подиху.
Віталій Жомір був товариською, відкритою, доброю та життєрадісною людиною, — згадують його товариші. Без найріднішої людини залишилися батько, сестра та племінниця захисника.
Пам'ять про цих двох відважних воїнів, які протистояли російським агресорам, буде жити далі. Їхні імена, як імена сотень інших загиблих захисників - постійно нагадуватимуть нам, щоб ми продовжували жити і працювати заради того, за що вони воювали і віддали найцінніше – власні життя.
Сьогодні кропивничани проводжали цих двох воїнів в останню путь з повагою, гордістю та любов'ю. Їхня відданість і мужність ніколи не будуть забуті. Нехай їхні душі знаходять покій у вічності, а їхні подвиги надихають нас до продовження боротьби за свободу і мир в нашій країні!
Слава Україні! Героям Слава!
