«Велюровий кіт»: новий арт-проект до ювілею музею Олександра Осмьоркіна

П'ятниця, 29 травня 2020 14:59

Музей видатного художника і педагога Олександра Осмьоркіна у Кропивницькому вже давно став своєрідною Меккою для шанувальників образотворчості. Представлені в меморіальній залі живописні та графічні твори митця, предмети його творчої праці з майстерні, фото і документи з особистого архіву створюють ту неповторну атмосферу мистецтва, яка вражає і дає можливість відчути дух часу першої половини минулого століття з усіма його історичними колізіями. А чого варті виставки творів сучасних українських художників, фотомитців, учнівської і студентської молоді. Пізнавальними є і різноманітні тематичні експозиції унікальних речей з музейної колекції. Не менш популярна і музична вітальня, окрасою якої є старовинний рояль, оксамитові звуки якого зачаровують і здіймають над буденністю. Та й сама будівля музею, зведена у свій час єлисаветградським зодчим Яковом Паученком, милує погляд архітектурним мереживом.

Музей особливий, адже його експозиція яскраво презентує життя і творчість двох талановитих митців, іменами яких нині названі престижні в мистецьких колах обласні премії – у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна та у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка.

А ще музею пощастило в тому, що він має два дні народження - 29 травня 1985 року, коли була прийнята відповідна постанова тодішнього міського керівного органу про його створення, і 21 червня 1994 року, коли гостинно відкрив свої двері для відвідувачів. Так, цілих дев’ять років велась копітка робота - реконструкція будинку, науковий пошук, формування фондів, побудова експозиції. Активну участь у цьому творчому процесі брала вдова художника Надія Осмьоркіна. Вона неодноразово приїздила до нашого міста, як архітектор за фахом запропонувала внутрішнє перепланування меморіального будинку для створення експозиційних залів зі збереженням первинного вигляду фасаду та стилістичне відтворення даху з баштами, на той час, на жаль, зруйнованого, передала до музею картини і малюнки художника, його архів та особисті речі, в тому числі мольберт, палітру, етюдник, пензлі. Велика шана і щира подяка всім, хто доклав зусиль до створення і відкриття музею в будинку архітектора Якова Паученка, де провів дитячі та юнацькі роки його племінник професор живопису Олександр Осмьоркін – представникам міської та обласної влади, архітекторам, художникам, будівельникам і звичайно музейникам.

Здавалося б, 35 років – не такий вже й ювілей, тим більше для організації. І все ж. З цієї нагоди ми планували чимало мистецьких заходів, серед яких мали бути традиційні художні студії на неординарну тему: «Музей майбутнього». Студії, на жаль, не відбулися через карантин і відповідно забороною проведення в музеї масових мистецьких заходів та приймання відвідувачів. А от майбутнє охопило нас зненацька, вразивши своєю неординарністю, невідомістю і ще багатьма «не», які музей вже в нових життєвих реаліях намагається долати, експериментуючи з новими формами роботи в режимі on line. Добре це чи не зовсім, покаже час. Зазначу лише один факт – декілька днів тому до музею завітали випадкові відвідувачі, контролери технічних служб, які виявили бажання оглянути експозицію. Відмовити їм не було сил, бо неймовірно боляче спостерігати за тим, як на очах тьмяніють музейні зали без відвідувачів. На пропозицію, що всі представлені виставки можна оглянути в електронному вигляді на музейному веб-сайті, вони відповіли, що дивитися картини наживо набагато цікавіше, в них відчувається настрій, а ще вони випромінюють надзвичайну енергетику. І справді – емоцію неможливо передати в Інтернеті, її можна відчути лише реально. Вражені і схвильовані, ми подарували цим милим пані в масках музейні буклети, а вони, також не менш розчулені, пообіцяли розповідати всім знайомим про ті приємні відчуття, що наповнили їх під час споглядання живопису, а ще привести своїх дітей-школярів, аби й вони відчули мистецький драйв.

І все ж про ювілей. Свої дні народження музей традиційно відзначає новими виставками і художніми акціями. А традиція, як відомо, повинна наслідуватися, адже саме цим вона й цінна. Тож, музей в цей святковий день презентує наукову концепцію експозиційно-виставочного мистецького проєкту  «Бієнале наївного мистецтва та мистецтва примітивізму «Велюровий кіт» імені Андрія Ліпатова» до Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва», з якою можна ознайомитися на музейному сайті: http://osmerkinmuseum.kr.ua/ex/avt151_u.html

І це також не випадково, бо 29 травня – день народження талановитого митця члена Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Андрія Ліпатова (1960-2010).

Мета нового арт-проєкту - збереження та розвиток оригінальних народних традицій в сучасному самодіяльному та професійному образотворчому мистецтві, популяризація образотворчого мистецтва як одного з дієвих засобів розвитку української культури та увічнення пам’яті оригінального українського майстра наїву, художника-земляка Андрія Ліпатова. Започаткувати цей унікальний мистецький проект спонукала тематична виставка «Зустрінемось на Андрія», присвячена пам’яті художника Андрія Ліпатова, презентація якої відбулася в музеї в минулому році 13 грудня. Про неї також можна довідатися на музейному сайті.

Андрій Ліпатов за фахом був інженер-механік, а за покликом душі – художник. Він прожив коротке, але надзвичайно світле життя. Його оригінальні картини експонувалися на виставках та фестивалях народного, декоративно-прикладного та наївного мистецтва не лише в Україні, а й у Франції, Росії, Великобританії та Ірландії. Комплект сувенірних листівок репродукцій його авторських картин «От вокзала до горсада» з сюжетами життя старого Єлисаветграду, присвячені 250-річному ювілею рідного міста, до речі, надруковані власним коштом. Вони вже є колекційною рідкістю. А ще мурал з його картини «Променад на Дворцовій», який постав в минулому році на стіні обласного художнього музею з нагоди 265-річчя Кропивницького і став його ще однією з візитівок. Твори талановитого художника знаходяться в збірках багатьох музеїв і приватних колекціях в Україні та за кордоном.

У фондах музею Олександра Осмьоркіна зберігається картина Андрія Ліпатова «Велюровий кіт» (1998), яка й надала назву арт-проєкту та стала основою логотипу і дизайну відзнак бієнале.

 - Цей твір з образом велюрового кота на червоній подушечці в оригінальному обрамленні, декорованому зображеннями смаколиків у вигляді тварин, птахів та святкової випічки, не лише відображає погляд автора на навколишній світ та є його своєрідним автопортретом, на що вказує монограма «А.Л.». Саме вона прикрашає бік кота, а й, завдячуючи своїй безпосередності та високому мистецькому професіоналізму, відображає й загальні настрої двох мистецьких напрямків - наївного мистецтва та примітивізму, - зазначає автор наукової концепції бієнале провідний науковий співробітник музею, фаховий мистецтвознавець, заслужений художник України Андрій Надєждін.

Сподіваємося, що реалізувати цей унікальний арт-проєкт, а також інші творчі задуми і плани нам вдасться вже в цьому році.

 

Віта Чернова, директор

художньо-меморіального

музею О.О.Осмьоркіна

Усі новини

Шановні військовослужбовці!
Понеділок, 6 грудня 2021 10:53