У Кропивницькому з Днем Святого Миколая привітали вихованців дитячого будинку сімейного типу: де панує любов, там щаслива родина
У День Святого Миколая, сьогодні 06 грудня, у дитячий будинок сімейного типу Людмили й Олександра Кожанових завітали заступник Кропивницького міського голови Олександр Мосін і начальниця управління з питань захисту прав дітей Тетяна Тимоховська, аби привітати дітей зі святом і передати подарунки.
Як і годиться, гостей зустріли з радістю і гостинно запросили до святкового столу. А стіл вражав не лише смаколиками, які вміло наготували мамуля Люда, як її називають діти, і її вихованки, а ще й чисельною родиною, яка розмістилася за ним.
Родина Кожанових вже 11 років — батьки-вихователі, нині в сім’ї перебуває 10 дітей, наймолодшій з яких, Насті, лише півтора року. Саме ця крихітка з першого погляду полонила гостей і охоче пішла на руки до заступника міського голови.
- Настя в нашій родині лише два місяці, але з першого дня закохала у себе всіх дітей, вони її з рук не пускають, - посміхаючись каже тато Олександр.
За гостинним столом одразу зав’язалася невимушена розмова, діти розказали про свої захоплення й успіхи у навчання, поділилися мріями, а ще пригостили гостей печивом з побажаннями і передбаченнями, які самі писали на папірцях. Щиро раділи, коли на тоненькій смужці прочитали: “Твої батьки тебе люблять”.
Своє передбачення з печива прочитав і Олександр Мосін: “Будь-яка боротьба має сенс, якщо ти бачиш мету”.
- Напевно не випадково мені випали саме ці слова. Бажаю кожному з вас мати мету і невтомно до неї йти, вчитися, наполегливо долати труднощі, і тоді ваша мрія обов’язково здійсниться, - побажав вихованцям Олександр Мосін.
А трудитися і вчитися у цій родині вміють. Кожна дитина має свої домашні обов’язки, які належно виконує, старші хлопці захоплюються спортом і музикою, усі старанно і добре вчаться у школі. І мріють діти сміливо, бо після навчання будуть у цій великій сім’ї і кухар, і стоматолог, і ветеринар.
У родині Кожанових уже є діти, які за віком вибули з дитячого будинку сімейного типу, але вони сюди повертаються знову, бо знають, що тут їх чекають. Там, де панує любов, там щаслива родина. У Кожанових ця любов взаємна.