У Кропивницькому вшанували загиблих у Маріупольському драмтеатрі
Сьогодні, 16 березня, кропивничани разом із маріупольцями, які знайшли прихисток від війни у нашому місті, вшанували пам’ять жертв трагедії Маріупольського драмтеатру.
Саме в цей день, два роки тому, російські окупанти скинули надпотужні авіабомби на театр у Маріуполі. Їх не зупинив напис великими літерами "ДЕТИ" на площі перед будівлею. Тоді загинули сотні цивільних, переважно жінки з дітьми, які ховалися там з надією, що театр ніколи не стане ціллю росіян. Точна кількість загиблих невідома і досі. Болючий спогад про цей терористичний акт не зітреться ані з народної пам’яті, ані з новітньої історії України.
Саме тому на площі перед обласним музично-драматичним театром ім. М.Л. Кропивницького і зібралися усі небайдужі, усі кому цей спогад болить і досі, аби нагадати й іншим про цю трагедію. Чи й варто говорити про символізм місця проведення акції – площа перед театром, але вже у Кропивницькому. Самі маріупольці з болем згадують яку важливу роль в суспільно-культурному житті міста відігравав їхній драмтеатр …
Іще одна символічна складова акції – напис «ДЕТИ» уже перед Кропивницьким театром, по периметру якого присутні встановили лампадки на знак вшанування загиблих у театрі Маріупольському. Першими запалені лампадки поклали керівник центру «ЯМаріуполь. Кропивницький» Дімітрій Голубченко, заступниця голови обласної військової адміністрації Катерина Колтунова, заступник міського голови Сергій Колодяжний.
- Трагедія Маріупольського драмтеатру сколихнула не тільки Україну, а й увесь світ. І ми повинні говорити про неї, щоб суспільство не забудувало про ті страшні злочини, що скоєні проти цивільного населення росіянами, - сказав Дімітрій Голубченко.
Також присутні вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання.
- Причина сьогоднішнього зібрання трагічна, та ми вдячні що ми можемо бути на вільній українській землі і говорити про злочини російського агресора, - підсумувала ведуча акції.
Пам'ять про сотні людей, які стали жертвами кривавого злочину, назавжди у наших серцях. І навіть по завершенню акції, люди не поспішали розходитись, кожному було про що подумати. Однак звуки повітряної тривоги повертали кожного до жорстокої реальності, в якій ми живемо через наших сусідів рашистів.
