У Кропивницькому провели в останню путь загиблого на Донеччині Героя-земляка
Сьогодні, 13 серпня, у Кропивницькому рідні, друзі, бойові побратими провели в останню путь земляка, Захисника України, солдата Євгенія Захаренка.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Євгеній Захаренко народився 12 червня 1990 року в Кропивницькому. Після закінчення ліцею "Європейська освіта" розпочав свій трудовий шлях у Державному агентстві автомобільних доріг України. Він був людиною, що вміла працювати й творити. Ще до початку повномасштабного вторгнення Євгеній Захаренко відкрив власну справу, вкладаючи у неї душу і серце. Він вірив, що можна досягти всього, якщо працювати чесно і з любов’ю, і цим надихав інших.
У березні 2025 року Євгеній став до лав Збройних Сил України, пройшов навчання і був зарахований на посаду оператора відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Він був воїном, який не знав страху і людиною, серце якої було сповнене доброти та щирості. Його наполегливість у бою поєднувалася з уважністю та турботою до кожного, хто був поруч.
Для побратимів він був не просто колегою по службі — він був другом, на якого можна було покластися у найскладніший момент. Він умів підтримати словом і ділом, завжди допомагав, ніколи не відмовляв у порадi чи допомозі. Його сміливість надихала, а його спокій додавав впевненості тим, хто поруч.
Свій останній бій воїн прийняв 13 липня 2025 року біля населеного пункту Григорівка Донецької області, під час виконання завдань необхідних для забезпечення оборони України.
Йому назавжди залишиться 35 років…
Для своєї сім’ї Євгеній Захаренко назавжди залишиться турботливим і люблячим чоловіком, який завжди встигав знайти час для ніжного слова, навіть перебуваючи на передовій. Для дітей — найкращим татом, який вчив вірити у добро, любити рідну землю. Для брата — опорою, порадником, другом. Для всіх, хто його знав, — щирою, доброю і справжньою людиною. Його доброта, щирість і мужність назавжди залишаться в серцях тих, хто його знав і любив.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Схилимо голови і вшануємо пам'ять наших героїв захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
