Тривожні дзвони Чорнобиля: у Кропивницькому музеї І.К. Карпенка-Карого вшанували героїв-ліквідаторів
26 квітня цього року минула 37-ма річниця Чорнобильської катастрофи. Цю трагедії сталася пам’ятають і сьогодні. Про ці події багато сказано, написано, знято сотні метрів кіноплівки. Для сучасної молоді Чорнобиль є лише історичною датою. Дуже важливо знати й усвідомлювати, на яку самопожертву йшли люди, котрі опинилися на атомній електростанції після вибуху. Ризикуючи життям та здоров’ям, вони героїчно виконували свій обов’язок – захищали людство від подальшого розповсюдження радіації.
У день пам’яті науковці літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого міста Кропивницького спільно з письменниками - членами літературного об’єднанням «Степ» імені Віктора Погрібного провели захід-реквієм «Тривожні дзвони пам’яті Чорнобиля».
На захід були запрошенні здобувачі освіти «Лінгвістичного ліцею міста Кропивницького №32». Кадри відеофільму про катастрофу показали їм, що відбувалося після вибуху на атомній електростанції.
Слайди, підготовлені науковцями музею, розповіли про письменників-земляків – ліквідаторів аварії на ЧАЕС: Леоніда Коцара, Сергія Колесникова, Андрія Фоменка. Були представлені їх твори, присвяченні трагедії. На жаль, через роки після катастрофи Чорнобиль забрав життя Л. Коцара і С. Колесникова.
Захід продовжили письменниці, членкині літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного, представивши твори чорнобильської тематики. Журналістка Ніна Даниленко ознайомила з оповіданням Ольги Полевіної «Аліса». Письменниця Тетяна Микитась прочитала свою поему «Три зустрічі з Прип’яттю». Емоційним поштовхом до її створення стала повість Сергія Колесникова «Відрядження до пекла». Поетеса Галина Суржок присвятила батькові-чорнобильцю вірш та познайомила присутніх з його героєм – Григорієм Колосовськиим, який поділився спогадами про участь в ліквідації наслідків аварії, розповів, що в надзвичайно небезпечних умовах працювали представники різних військових структур, інженерно-технічні працівники та робітники різних професій. Учасники заходу дізналися про соціально-побутові умови ліквідаторів, евакуацію населення спочатку в межах десятикілометрової, а з травня 1986-го – і тридцяти кілометрової зони навколо станції, про спорудження старого та нового саркофагів.
Сьогодні ми висловлюємо щирі слова подяки та засвідчуємо свою шану за героїзм та самовідданість всім ліквідаторам страшної аварії. Ціною власного життя та здоров’я, без вагань та роздумів, вони боролися зі страшним лихом. Усвідомлюючи складність ситуації, ступили назустріч неприборканому атому і зберегли життя мільйонів людей не лише у власній державі, а й на всій планеті.
