Став до лав небесного воїнства: у Кропивницькому попрощалися з Героєм-захисником
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 23 жовтня, містяни провели в останню путь Героя, який віддав своє життя за свободу і незалежність рідної землі — солдата Максима Єфіменка.
Жорстока війна обпалює душі й серця, безжально забираючи найкращих синів і доньок України. Ми схиляємо голови перед подвигом Героїв і віддаємо шану їхній мужності, відвазі та вірності країні.
Максим Єфіменко народився 31 жовтня 1981 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 22. З дитинства цікавився спортом, займався спортивним орієнтуванням, любив природу та активний спосіб життя.
Після закінчення школи Максим пройшов військову строкову службу, де набув перших життєвих уроків дисципліни, витримки та відповідальності. Повернувшись до мирного життя, обрав шлях праці та самореалізації — вступив до нинішнього Кропивницького фахового коледжу харчування та торгівлі, здобув спеціальність технолога харчування.
Професія кухаря стала для нього справжнім покликанням. Максим працював на підприємствах громадського харчування в Києві та Кропивницькому, завжди віддавався улюбленій справі з душею.
У жовтні 2024 року Максим Єфіменко став до лав Збройних Сил України, пройшов військову підготовку, служив стрільцем-снайпером десантно-штурмового відділення 79-ої окремої десантно-штурмової бригади. Воював на найгарячіших напрямках бойового зіткнення, мав статус учасника бойових дій.
Солдат Максим Єфіменко загинув 03 грудня 2024 року в районі села Романівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Довгих десять місяців рідні не втрачали надії, шукали, чекали звістки. І лише у жовтні 2025 року результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель. Йому було 43 роки…
Максим був доброю, спокійною і розсудливою людиною — сином, на якого можна було покластися, другом, який умів підтримати словом і ділом.
У скорботі за ним залишилися мама, тато та брат, для яких він назавжди залишиться найдорожчою людиною — світлим, щирим і мужнім.
Пам’ять про Максима житиме в серцях рідних, друзів, як образ чесної і відданої людини.
Наші захисники і захисниці – мов янголи-охоронці, вони завжди залишаються поруч — у наших серцях, у наших спогадах, у кожному дні. Вони дарують світло віри, силу духу та приклад безмежної любові до своєї землі.
І доки живе вдячність Героям у наших серцях — житиме Україна.
Схилимо голови й вшануємо пам’ять солдата Максима Єфіменка хвилиною мовчання.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам'ять Героям нашого часу!
