Стали до лав Небесного воїнства: у Кропивницькому попрощалися з трьома Героями-Захисниками
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 07 січня, містяни провели у засвіти одразу трьох Героїв-земляків — солдата Дениса Гирляна, молодшого сержанта Михайла Тюленєва та сержанта Олександра Степанова.
Український народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії, платить за незалежність кров’ю кращих своїх синів і доньок. Ціною власного життя вони виборюють цілісність і незалежність України.
Денис Гирлян народився 08 червня 1990 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №16. Закінчив економічне відділення кібернетико-технічного коледжу.
Військову строкову службу пройшов у Криму матросом-пожежником. Після служби працював за кордоном.
В листопаді 2023 року за контрактом приєднався до лав Збройних Сил України, служив у 3-й окремій штурмовій бригаді. Пройшов навчання у Великобританії. Після повернення воював стрільцем-помічником гранатометника штурмового відділення.
Брав участь у боях за Авдіївку Покровського району Донецької області, в лютому 2024 року отримав поранення. Після операцій, лікування та реабілітації він знову повернувся у стрій до своїх побратимів. Був нагороджений відомчою відзнакою Міністерства оборони України - медаллю «За поранення». Воював на Харківському напрямку.
Солдат Денис Гирлян загинув 28 грудня 2024 року в районі населеного пункту Зелений Гай Ізюмського району Харківської області під час виконання завдань необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Йому було 34 роки…
Денис Гирлян був дуже добрим і щирим, опікувався тваринами, займався дайвінгом, любив фотографувати природу.
Він понад усе любив життя і своїх рідних, для яких був підтримкою і опорою. Мав багато планів на майбутнє, був великим мрійником. Мріяв про прості речі – поїхати в Карпати, хотів піднятися на Говерлу. На жаль цього не сталось…
Без рідної людини залишились мама захисника, яка все ж таки хоче здійснити мрію сина та зійти на найвищу гору України, і бабуся.
Михайло Тюленєв народився 27 червня 1983 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №8.
Пройшов військову строкову службу в МНС. Довгий час займався приватним підприємництвом.
Із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, з березня 2022 року, добровольцем став на захист батьківщини у складі 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Військовий із позивним «Хуліган» був командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4007. Михайло Тюленєв захищав Україну на Донецькому напрямку, брав участь у боях за Авдіївку, Покровському напрямку, в Селідовому.
За час служби нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих», почесними відзнаками командира військової частини А4007 «За оборону Авдіївки», «За розгром понтонної переправи», медаллю «За хоробрість в бою».
Молодший сержант Михайло Тюленєв загинув 30 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Времівка Волноваського району Донецької області, захищаючи Україну від російських окупантів. Він назавжди залишився 41-річним.
Мужній воїн, надійний побратим. Товариський, мудрий та розсудливий. Людина світлої і щирої душі. Турботливий, люблячий син, брат, коханий чоловік та найкращий батько. Таким він залишиться в пам'яті всіх, хто його знав і кого він любив.
У невимовній скорботі залишились мама захисника, три брати, двоє з яких теж стоять на захисті країни, є військовослужбовцями, дружина та дві доньки.
Олександр Степанов народився 16 жовтня 1982 року в селі Лозуватка Компаніївського району Кіровоградської області. Закінчив Лозуватську загальноосвітню школу.
Військову строкову службу пройшов в 169-му навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого, відомому як навчальний центр «Десна», служив танкістом, отримав військове звання «сержант».
Із ранніх років Олександр захоплювався технікою. Тому свою професію він пов`язав із ремонтом та обслуговуванням автотехніки. Довгий час працював на станції технічного обслуговування. Був фахівцем, майстром своєї справи. Про таких кажуть «мав золоті руки».
Влітку 2023 року Олександр Степанов виступив на захист батьківщини. Служив на посаді гранатометника механізованого відділення. Воював на одному з найгарячіших напрямків бойового зіткнення - в Донецькій області.
Сержант Олександр Степанов загинув 20 грудня 2024 року в районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області, знищуючи ненависного ворога – російських агресорів. Йому було 42 роки.
Залишивши в серцях близьких та рідних велику порожнечу, Олександр Степанов назавжди залишатиметься у їхніх спогадах щирим, добрим, працьовитим та товариським. Він був завжди чесним, відкритим, наполегливим та надзвичайно відповідальним.
У воїна залишились мама, брат та син.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
