Стали до лав Небесного воїнства: у Кропивницькому попрощалися з трьома Героями-захисниками
Кропивницька громада знову у скорботі. Вчора, 25 червня на Далекосхідному кладовищі в останню путь провели трьох Героїв-захисників, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі. Кропивничани попрощалися з солдатами Олександром Сазоновим і Володимиром Ткаченком та старшим сержантом Владиславом Настенком.
Олександр Сазонов народився 23 жовтня 1970 року в місті Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №24. Після закінчення школи вступив до Кіровоградського професійного ліцею, де здобув спеціальність «електрогазозварювальник». З 1988 по 1990 роки проходив військову строкову службу в ракетних військах стратегічного призначення.
Після служби працював за спеціальністю на багатьох підприємствах нашого міста. У період з 2014 по 2015 роки брав участь на будівництві ізоляційної аркової споруди над зруйнованим у наслідок аварії четвертим енергоблоком Чорнорбильської АЕС.
Повернувшись з радіаційної зони Олександр Сазонов вирішив працювати за кордоном: з 2016 по 2019 роки працював за своєю спеціальністю в Екваторіальній Гвінеї, в Африці, в Буркіна-Фасо, а потім в Ізраїлі.
Сумуючи за батьківщиною в 2020 році повернувся у рідне місто і працював на підприємстві «Кіровоградграніт». Де б не трудився, він завжди вирізнявся своєю працьовитістю, підтримкою та допомогою іншим.
Олександр Сазонов був справжнім патріотом своєї країни. З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України, в лютому 2022 року, не зміг стояти осторонь та добровільно приєднався до лав Збройних Сил України і став на захист батьківщини і народу України. Служив на посаді водія-сапера відділення розмінування роти розмінування інженерно - саперського батальйону військової частини А2738. Солдат Олександр Сазонов мужньо виконував бойові завдання в найгарячіших точках по лінії зіткнення. Безпосередньо брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави під Бахмутом, а також Донецькому, Запорізькому та Харківському напрямках.
На привеликий жаль, серце воїна не витримало. Олександр Сазонов помер 17 червня 2024 року внаслідок гострої серцевої недостатності та гострої ішемічної хвороби серця.
У серцях рідних, близьких та друзів захисника велика порожнеча та гіркий смуток. Рідні та близькі будуть пам’ятати Героя як добру, справедливу та щиру людину. Він був люблячим сином, братом, коханим чоловіком та найкращим батьком.
Владислав Настенко народився 01 квітня 1981 року в місті Кропивницькому. Навчався в місцевій загальноосвітній школі №26. По закінченню школи вступив до Кропивницького будівельного фахового коледжу, де здобув спеціальність «будівництво та цивільна інженерія».
Пройшов військову строкову службу в місті Сміла. Працював на різних підприємствах нашого міста за спеціальністю, зарекомендувавши себе висококваліфікованим майстром своєї справи. Він любив життя, свою справу. Захоплювався футболом та риболовлею, мав завжди багато друзів.
Владислав Настенко був справжнім патріотом своєї країни. Тому не зміг стояти осторонь подій, які відбувались на сході України. Не вагаючись у 2015 році пішов служити за контрактом. Безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях. 24 серпня 2015 року отримав грамоту за сумлінну службу, високе почуття патріотизму та вагомий внесок у справу задля перемоги. Має нагороди "Учасник АТО" та "Учасник бойових дій". 17 лютого 2016 року нагороджений відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції".
З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України, в лютому 2022 року, Владислав Настенко знову добровільно став на захист батьківщини і приєднався до 40-ої окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта. Служив на посаді номера обслуги військової частини А2227. Виконував бойові завдання в Херсонській, Донецькій та Харківській областях, завдаючи ворогу суттєвих втрат. За сумлінне виконання службових обов'язків, старанність та високі показники з бойової готовності, зразкову військову дисципліну, успішне виконання завдань був відзначений Грамотою командування частини А2227
Старший сержант Владислав Настенко загинув 19 червня 2024 року поблизу населеного пункту Лозова, Харківської області, під час виконання завдань необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У серцях рідних, близьких та друзів захисника гіркий смуток та велика порожнеча. Вони завжди пам'ятатимуть Владислава Настенка як добру, щиру, чуйну людину з великим серцем, завжди готову прийти на допомогу.
Без рідної людини залишились мама, тато, син, сестра та брат.
Володимир Ткаченко народився 17 травня 1991 року в місті Кропивницькому. Потім родина переїхала до міста Світловодськ, де Володимир закінчив місцеву загальноосвітню школу №1, а пізніше вступив до професійно-технічного училища №5 і здобув спеціальність «електрогазозварювальник».
Пройшов військову строкову службу в місті Івано-Франківськ.
Після служби працював на підприємствах міста Світловодська, а останнім часом на меблевій фабриці.
В лютому 2022 року в кожну українську родину увірвалась страшна звістка і життя кожного українця змінилося. В травні 2022 року Володимира Ткаченка призвали до лав Збройних Сил України. Служив на посаді стрільця-снайпера 3 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини А4395, де проявив себе як відважний і дисциплінований солдат. Неодноразово брав участь у складних військових операціях, проявляючи мужність і стійкість, що викликало повагу і визнання серед побратимів.
Солдат Володимир Ткаченко загинув 05 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Сухий Ставок, Бериславського району, Херсонської області під час виконання завдань для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Залишивши в серцях близьких, рідних та друзів велику порожнечу Володимир Ткаченко назавжди залишатиметься у їх спогадах чесною, справедливою, доброю та порядною людиною, завжди готовим прийти на допомогу.
Без рідної людини залишились дружина, два сини, батько, мати, дідусь та бабуся.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
