Стали до лав небесного воїнства: у Кропивницькому попрощалися з двома Героями-захисниками
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 16 січня, містяни провели в останню путь двох захисників, які віддали свої життя за свободу і незалежність рідної землі — старшого сержанта Миколу Писарука та старшого солдата Євгенія Колякіна.
Ціною власного життя вони виборювали цілісність і незалежність України і навічно залишилися у строю Небесного воїнства.
Микола Писарук народився 28 лютого 1968 року в селі Горіхівка Бобринецького району Кіровоградської області. Навчався в місцевій загальноосвітній школі. Закінчив фельдшерське відділення нині Кіровоградського медичного фахового коледжу ім. Є.Й. Мухіна.
Пройшов військову строкову службу. Після служби деякий час працював за фахом на станції швидкої медичної допомоги. Із 1992 по 2000 рік служив у спецпідрозділі МВС «Беркут», далі працював водієм. У 2009 році розпочав свій власний бізнес, мав станцію технічного обслуговування, займався ремонтом автотранспорту, був справжнім майстром, професіоналом своєї справи.
Від перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України, у березні 2022 року, Микола Писарук став на захист батьківщини у складі 121-ої бригади територіальної оборони. Служив на посаді фельдшера евакуаційного відділення медичної роти військової частини А7049. За час служби він врятував дуже багато життів.
За проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України - нагрудним знаком «Золотий Хрест». Отримав статус учасника бойових дій.
Серце старшого сержанта Миколи Писарука зупинилось 12 січня 2025 року в населеному пункті Таврійське Пологівського району Запорізької області під час виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Він був щирим, надійним другом і побратимом, комунікабельною і життєрадісною людиною, викладався на повну у кожній справі, яку б він не розпочинав. Дотепний, з гарним почуттям гумору, він зажди всіх підтримував і приходив на допомогу тим, хто цього потребував.
Без рідної людини залишились дружина, донька і маленька онучка Миколи Писарука.
Євгеній Колякін народився 24 квітня 1985 року в селі Лебедин Шполянського району Черкаської області. Навчався в Лебединському ліцеї №1. Захоплювався спортом. Під час навчання в школі займався баскетболом.
Своє трудове життя Євгеній Колякін пов`язав з автомобілями. Працював водієм у Києві, у службі таксі в Кропивницькому.
У серпні 2024 року він став до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання у 169-му навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого, відомому як навчальний центр «Десна». Служив у складі 22-ої окремої механізованої бригади на посаді стрільця-помічника гранатометника механізованого відділення.
Старший солдат Євгеній Олегович Колякін загинув 05 січня 2025 року в районі населеного пункту Кругленьке Суджанського району Курської області під час виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Завжди усміхнений і привітний, дуже добрий і чуйний Євгеній Колякін понад усе любив свою родину, піклувався про неї, завжди поспішав додому, любив проводити час із сином і донечкою, був причетним до всіх подій у їхньому житті. На його надійних плечах тримався світ його родини.
Залишивши в серцях близьких та рідних велику порожнечу він назавжди залишатиметься у їхніх спогадах як працьовита, товариська та відкрита людина, завжди готова прийти на допомогу, турботливий син, брат, коханий чоловік та гарний батько.
У воїна залишились мама, два брати, дружина, син і донька.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям!
Вічна пам'ять Героям нашого часу!
