Шана й вічна пам’ять: кропивничани провели у засвіти Героїв-земляків
Сьогодні, 27 вересня, кропивничани прийшли на Алею почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища, щоб провести в останню путь українських Лицарів честі й духу, Воїнів-захисників, які віддали життя за Україну, за кожного з нас.
Максим Петріді народився 18 липня 1985 року у Кропивницькому. Із дитинства мріяв бути військовим, офіцером, бабуся жартома називала його «наш генерал».
У 2002 році Максим закінчив загальноосвітню школу № 24, нині - Подільська гімназія. Пройшов військову строкову службу в лавах української армії. Після закінчення терміну служби повернувся додому та почав працювати на будівництві.
Але мрія взяла своє. Свій перший контракт він уклав у 2010 році: спочатку служив радіотелеграфістом вузла зв’язку Оперативного командування «Південь», а пізніше його перевели до Кримської бригади – вузла Повітряних Сил «Крим» Повітряного командування «Південь».
Тут у Криму, в 2014 році його застала війна. Два тижні частина, в якій служив Максим Іванович була в оточенні, але воїни не здались і не прийняли пропозицію росіян перейти на їхню сторону.
Максим Петріді повернувся з Криму до Полтави, де продовжив службу. Далі - безпосередня участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, операції Об`єднаних Сил.
Був нагороджений відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України – нагрудним знаком «Учасник АТО», нагрудним знаком міністра оборони України «За зразкову службу», відзнакою-медаллю командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «За особливу службу», медаллю «10 років сумлінної служби» Міністерства оборони України, відомчими відзнаками.
Від початку повномасштабного вторгнення росії та територію України Максим Петріді продовжив захищати рідну землю від російських окупантів. Був на найгарячіших напрямках фронту – в Луганській, Донецькій, Херсонській областях. Служив на посаді командира зенітного ракетного взводу.
За час служби в Збройних Силах України мрія стати офіцером не полишала його. Йдучи до своєї мети він заочно закінчив навчання у Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка і Одеську Військову Академію та отримав офіцерське звання.
Молодший лейтенант Максим Петріді з позивним «Грек» загинув 22 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області під час виконання бойового завдання. Необхідних. Він закрив собою та врятував життя чотирьом побратимам. Зараз ці воїни знаходяться на лікуванні у шпиталях.
Максим Петріді був людиною із загостреним почуттям справедливості, відданим своїй справі, побратимам, душею компанії, завжди усміхненим та життєрадісним.
Без люблячого, турботливого сина, брата, дядька, коханого чоловіка залишились мама, тато, брат, сестра, племінники та дружина, яка разом з ним ділила всі радості і печалі та служила пліч-о-пліч у військовій частині.
Олександр Хижевський народився 20 червня 1975 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 26, нині – «Ліцей «Нова українська школа». З дитинства був цілеспрямованим, виділявся серед однолітків тим, що хотів всього досягти сам.
Захоплювався спортом, займався різьбленням по дереву. Фахову освіту Олександр здобув у професійно-технічному училищі № 6 та відразу почав працювати.
Трудову діяльність розпочав на заводі «Ельворті», деякий час працював на заводі «Гідросила». Далі присвятив своє трудове життя будівельній сфері. Був фахівцем своєї справи, кваліфікованим спеціалістом. Про таких кажуть - мав «золоті руки», за що б не брався – вдавалося.
Олександр Хижевський понад усе любив свою родину, піклувався про неї, шукав найкращі варіанти щоб забезпечити, намагався дати найкраще.
У червні 2024 року він добровольцем приєднався до лав Збройних Сил України та став на захист батьківщини, боронив рідну землю на Донецькому напрямку. Був сапером інженерно-саперного відділення.
Солдат Олександр Хижевський загинув 21 вересня 2024 року в районі населеного пункту Богоявленка Волноваського району Донецької області під час виконання завдань необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Син Артем так написав про батька: «Він був кращим прикладом для мене, справедливий до всіх, добрий, щирий, завжди був поруч. Він навчив мене бути чоловіком та відповідати за свої вчинки. Він був патріотом. І хочеться, щоб всі знали, що тато загинув мужньо захищаючи свою країну та свою сім`ю».
Олександр Хижевський був чудовим турботливим сином, братом, дядьком, чоловіком, найкращим батьком, вірним другом побратимом, готовим завжди прийти на допомогу.
Без рідної людини залишились мама,син, донька, кохана, брат, який зараз теж воює та племінники захисника.
Панахиду за загиблими Воїнами відслужив архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших Героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
