Прощання з Героєм: Кропивницький віддав останню шану солдату Кирилу Яцуну
Сьогодні, 12 червня, кропивничани вкотре вийшли зустрічати траурний кортеж, затамувавши подих і стримуючи сльози, бо прощалися з тим, хто без вагань став на захист України, хто не чекав чужого наказу, а виконав власний — внутрішній, совісний. Таким був Кирил Яцун. І таким він залишиться у пам’яті кожного, хто його знав.
Кирил Яцун народився 22 серпня 1983 року в Амурській області, в українській родині. Ще дитиною він переїхав до Кропивницького, де й виріс, навчався, творив своє життя. Закінчив загальноосвітню школу № 8, а згодом здобув вищу освіту в Центральноукраїнському національному технічному університеті.
Його професійний шлях був прикладом працьовитості, відповідальності та постійного розвитку. Він працював на таких знаних підприємствах, як «ФерМаш» в Умані, «Червона Зірка» (нині «Ельворті»), «Гідросила». 14 років своєї трудової діяльності Кирил присвятив підприємству «ЄВРОСТЕНД». Тут він став частиною дружного колективу, який згадує його як щирого, дотепного, чуйного колегу, справжнього Євростендівця, який вмів згуртовувати навколо себе людей.
Але найвищий іспит — військовий — випав на його долю в листопаді 2024 року. Тоді Кирил став до лав Збройних Сил України. Навчався в навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого, а згодом став майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем. Служив у 155-й окремій механізованій бригаді імені Анни Київської.
На Покровському напрямку він мужньо виконував бойові завдання, демонструючи професіоналізм і відданість справі. Його внесок відзначено почесним шевроном батальйону безпілотних систем «Мантікора» — символом військової честі.
05 червня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Кирил отримав важке поранення. Його терміново доправили до лікарні, але всі зусилля лікарів виявилися марними. 07 червня серце Героя зупинилося… Йому було всього 41 рік.
Його серце належало не лише країні, а й рідним, улюбленій музиці, книгам, театру. Він обожнював рок-фестивалі, любив ходити з родиною до театру, захоплювався книжками, шукаючи в них мудрість і розраду. Його життєрадісність, гумор, внутрішнє сяйво залишили глибокий слід у кожному, хто мав щастя бути поруч.
Для дружини Кирил був ніжним і турботливим чоловіком. Для батьків — опорою. Для сина — найкращим татом. Пам’ять про нього збережуть ті, хто його любив, хто з ним працював, служив, дружив. Його ім’я — назавжди вкарбоване і в історію боротьби за Україну.
Наші захисники — як янголи-охоронці. Вони не вмирають. Вони залишаються жити поруч із нами — у спогадах, у серцях, у нашій вдячності.
Кропивничани вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання. Пролунала молитва за упокій душі воїна.
На завершення церемонії військовий комісар передав Державний Прапор України родині загиблого. Під звуки гімну України, зі сльозами й квітами, солдата Кирила Яцуна провели в останню путь.
Світла пам’ять Герою. Вічна слава Кирилу Яцуну. Доземний уклін.
