Навічно в строю: кропивничани віддали останню шану землякам-Героям
Невимовний біль не полишає, адже щодня сини і доньки України віддають життя за її незалежність у боях із лютим ворогом. Ціною власного життя вони виборюють цілісність своєї країни і незалежність свого народу.
Сьогодні, 22 листопада, Кропивницький знову прощався із земляками-Героями: солдатами Вячеславом Пархоменком, Віталієм Матковським та сержантом Костянтином Кузьміним, які знайшли вічний спочинок у Кропивницькому на Алеї почесних воїнських поховань Далекоcхідного кладовища.
Їхні долі ніколи не перетиналися, вони захищали Україну на різних рубежах, але до лав Небесного воїнства їм судилося стати разом.
Вячеслав Пархоменко народився 04 березня 1980 року у Кропивницькому. Виховувався в багатодітній дружній родині. Із дитинства захоплювався технікою - автомобілями.
Навчався в загальноосвітній школі № 12, нині – Завадівська гімназія. Закінчив професійно-технічне училище № 8 (Кропивницький професійний ліцей) за спеціальністю «Столяр».
Із 1998 по 2000 рік проходив військову строкову службу в лавах Збройних Сил України. Після служби розпочав трудову діяльність. Здебільшого працював майстром з ремонту автотехніки. Був фахівцем своєї справи, міг будь що полагодити, зробити.
У вересні 2024 року Вячеслав Пархоменко став на захист своєї країни. Служив на посаді розвідника – навідника розвідувального. Воював на одному з найгарячіших напрямків – на Херсонщині.
Солдат Вячеслав Пархоменко загинув 14 листопада 2024 року в районі між населеними пунктами Качкарівка та Милове Бериславського району Херсонської області під час виконання заходів із забезпечення оборони України, захисту населення і інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Вячеслав був надзвичайно позитивною, спокійною та доброзичливою людиною, завжди готовою підтримати інших та подарувати оточуючим позитивні емоції. Користувався повагою в колективі, де працював, його поважали сусіди. Він мав багато друзів і завжди був душею компанії. Без рідної людини залишились три брати та чотири сестри захисника.
Костянтин Кузьмін народився 05 грудня 1980 року в Знам`янці Кіровоградської області . Дитинство і юність провів в селі Дмитрівка Знам`янського району.
Після закінчення місцевої школи вступив до професійно-технічного училища № 12 у Знам`янці, яке закінчив з відзнакою за спеціальністю «бригадир залізничних колій».
Із 1999 по 2001 рік пройшов військову строкову службу в Збройних Силах України, отримав звання «сержант», був кодувальником секретної частини.
Після служби Костянтин Кузьмін повернувся додому. Більше 20 років він працював на Колгоспному ринку. У 2024 році закінчив Кропивницький будівельний фаховий коледж.
У серпні 2024 року став на захист батьківщини та свого народу у складі окремої десантно-штурмової бригади . Служив на посаді номера обслуги мінометного взводу роти вогневої підтримки десантно-штурмового батальйону.
У жовтні 2024 року, виконуючи бойове завдання у складі групи, Костянтин Кузьмін під час атаки ворожих дронів не зволікаючи, самотужки надав домедичну допомогу трьом пораненим побратимам та, ризикуючи власним життям, допоміг винести з під обстрілів пораненого бійця. Його холоднокровність та сміливість стали ключовими у збереженні життя особового складу.
Мужній воїн воював на Донецькому напрямку. Мав статус учасника бойових дій.
Сержант Костянтин Кузьмін загинув 16 листопада 2024 року зупиняючи ворога в районі населеного пункту Іллінка Покровського району Донецької області.
Костянтин був щирою, відповідальною, комунікабельною та компанійською людиною, люблячим, турботливим сином, братом, чоловіком та батьком. На його надійних плечах тримався світ його родини..
У невимовній скорботі залишились батько, сестра, дружина та двоє чудових синів воїна.
Віталій Матковський народився 24 травня 1974 року в Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 24, тепер - Подільська гімназія.
Віталій був творчообдарованою особистістю. Із дитинства він танцював в хореографічному ансамблі «Ятранчик», потім у відомому в Україні та за його межами заслуженому ансамблі народного танцю «Ятрань». У складі професійного колективу виступав на концертних майданчиках в Україні та побував з гастролями в багатьох країнах світу.
У 1995 році Віталій Леонідович закінчив педагогічний виш, нині – Центральноукраїнський державний університет імені Винниченка за спеціальностю математик-програміст.
Довгий час професійно займався культуризмом, брав участь у Всеукраїнских змаганнях. А ще дуже любив тварин та опікувався ними. Працював на різних посадах підприємств міста.
У січні 2023 року став до лав Збройних Сил України та виступив на захист України. Пройшов військову підготовку у Польщі. Служив на посаді стрільця-снайпера механізованого відділення.
Солдат Віталій Матковський загинув 15 серпня 2023 в районі населеного пункту Першотравневе Куп’янського району Харківської області.
Одни рік і два місяці він вважався зниклим безвісти. У рідних жевріла надія побачити його живим. На жаль, у листопаді 2024 року надійшло сповіщення про смерть Героя. ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
В пам’яті рідних, близьких, друзів Віталій назавжди залишиться щирою, відкритою, цілеспрямованою та відповідальною людиною, надійною підтримкою та опорою для родини.
Без турботливого брата та коханого чоловіка залишились брат і дружина Віталія Матковського.
Панахиду за загиблими Героями відслужив архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
Нехай у наших серцях палає свічка пам’яті, а розмірений бій метронома відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
