Навічно у строю: у Кропивницькому попрощалися з двома Героями-захисниками
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 21 січня, містяни провели в останню путь двох Героїв-земляків, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі — солдата Олега Волчкова та молодшого лейтенанта Сергія Кізіля.
Олег Волчков народився 07 червня 1981 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі №23. Був творчою особистістю. Мав хобі, яке приносило йому задоволення. Все своє життя, з раннього дитинства, Олег Волчков захоплювався малюванням, потім у старшому віці – ще й татуюванням.
В юнацькі роки він був учасником народного хореографічного ансамблю «Радість». У складі колективу виступав за кордоном.
Олег Волчков закінчив професійно-технічне училище №8 та отримав професію будівельника. Працював за фахом, любив свою роботу, був майстром своєї справи.
Із початку повномасштабного вторгнення росії на територію України звертався до міського військкомату, щоб стати на захист своєї країни. За цей час виїжджав для проведення будівельних, ремонтних робіт на об’єктах укриття в Запоріжжі.
У жовтні 2024 року Олег Волчков приєднався до лав Збройних Сил України, служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Після проходження навчання був на посаді стрільця-снайпера десантно-штурмового відділення.
Солдат Олег Волчков загинув 11 січня 2025 року в районі населеного пункту Орлівка Суджанського району Курської області під час виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Йому було 43 роки...
Він був цікавою і різносторонньою людиною. Доброзичливий, позитивний і спокійний. Хотів після війни відбудовувати країну. Всі, хто знав Олега Волчкова, згадують його як найсвітлішу людину у світі, котрий ніколи не образить і не полишить у біді.
Найчудовіший, турботливий син для своєї мами, надійна опора для родини. Брат, який був завжди поруч у тяжкі хвилини. Підтримка для коханої жінки. Він був чудовим, люблячим батьком двох дітей, розумів їх з одного погляду.
Без рідної людини залишились мама, тато, сестра, брат, дружина, син і донька.
Сергій Кізіль народився 16 травня 1985 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі №17. Закінчив фельдшерське відділення Кіровоградського медичного фахового коледжу імені Є.Й.Мухіна.
Пройшов військову строкову службу. Вищу освіту здобув у Центральноукраїнському університеті імені Володимира Винниченка на факультеті фізичного виховання.
Сергій Кізіль був справжнім патріотом своєї країни. Саме тому у 2015 році він добровольцем приєднався до лав Збройних сил України, брав безпосередню участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, мав статус учасника бойових дій. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
З першого дня повномасштабної війни, з 24 лютого 2022 року, Сергій Кізіль продовжив стояти на захисті країни. Спочатку – на посаді водія, згодом отримавши офіцерське звання «молодший лейтенант» був призначений командиром механізованого взводу. Воював на найгарячіших напрямках бойового зіткнення. Пізніше, після навчання, мав бути переведений на посаду командира роти, але не встиг стати на цю посаду.
Молодший лейтенант Сергій Кізіль загинув 25 лютого 2024 року в районі населеного пункту Орлівка Покровського району Донецької області під час виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Йому було 38 років...
Майже рік Сергій Кізіль вважався зниклим безвісті. Рідні сподівались побачити його серед живих. На жаль, дива не сталось. ДНК-експертиза підтвердила загибель мужнього воїна.
Цілеспрямований, урівноважений, завжди впевнений, дуже відповідальний та розумний. Він був надійним другом і побратимом, гарним люблячим сином, братом, коханим чоловіком. Саме таким Сергій Кізіль залишиться в пам`яті, серцях рідних, близьких, усіх, хто його знав.
У невимовній скорботі залишились мама, тато захисника, брат та дружина.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
