Лицарі українського степу: зі спадщиною Чижевського та Бочковського знайомилися в Кропивницькому музеї Карпенка-Карого
Лекція «Лицарі українського степу» у рамках літературно-мистецького циклу «Пам’яті безсмертна діорама», що реалізується спільно з Регіональним центром наукових історико-краєзнавчих досліджень при Центральноукраїнському краєзнавчому музеї, відбулася у Кропивницькому міському музеї І.К. Карпенка-Карого у середу, 18 вересня.
Її назву, що дуже влучно характеризує двох іменитих уродженців нашого краю, підказала однойменна книга історика Сергія Шевченка.
Кропивницькі старшокласники прослухали цікаву розповідь про земляків ‒ видатного дослідника української і слов’янської літератур, філософа, літературознавця, уродженця міста Олександрія Дмитра Чижевського та педагога, публіциста, громадського діяча, одного з провідних європейських фахівців з теорії націй першої половини ХХ століття, уродженця міста Долинська Ольгерда Бочковського.
130-річчя від дня народження Дмитра Чижевського відзначили цьогоріч, 140-річчя Ольгерда Бочковського відзначатимемо наступного року. Обидва народилися наприкінці ХІХ століття, отже пережили одні й ті самі історичні катаклізми і випробування. Їхня юність минула в Україні, а зрілість – на чужині.
Завідувач Регіонального центру наукових історико-краєзнавчих досліджень Артем Безшкуренко розповів про постать лінгвіста, філософа, культуролога Дмитра Івановича Чижевського (1894-1977). Спікер висвітлив філософські погляди видатного земляка. Також учасники заходу мали змогу ознайомитися з публікаціями, які належать авторству Чижевського, та зображеннями олександрійського будинку, в якому він провів свої дитячі роки. Нині там відкрито музей.
Директорка літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого Лариса Хосяінова ознайомила учнів з постаттю Ольгерда Бочковського (1885-1939), одного з найкращих випускників Єлисаветградського земського реального училища, який у подальшому оволодів двадцятьма мовами світу, проте основною обрав українську. Будучи студентом одразу двох петербурзьких вишів, він назавжди залишив «тюрму народів» – Російську імперію і пов’язав подальше життя з Європою. Незважаючи на те, що у дитинстві він отримав виховання у польському дусі (батько мав польське коріння, мати походила з литовського роду) і сім’я дотримувалася римсько-католицького віросповідання, ідентифікував себе як українця. У 1919-1922 роках наш земляк виконував обов’язки аташе Дипломатичної місії УНР у Празі. Починаючи з 1924 року працював викладачем в Українській господарській академії, де навчався Євген Маланюк, теж випускник Єлисаветградського земського реального училища.
Ім’я Бочковського, його праці було повернуто в Україну лише наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. До цієї пори він був «заборонений», адже поширював у світі відомості про Голодомор в Україні, організовував допомогу його жертвам, унаочнив спорідненість радянського соціалізму та німецького нацизму, назвавши їх «сіамськими близнюками».
Для лекції була підготовлена спільна виставка з друкованими працями видатних земляків, їх світлинами та сучасними дослідженнями наукової спадщини Чижевського та Бочковського.
