Доземний уклін і вічна пам’ять: кропивничани попрощалися із загиблими Героями-захисниками
Сьогодні, 06 листопада, у Кропивницькому віддали шану Героям, які полягли, захищаючи Україну від російських загарбників — Віталію Торкову, Євгенію Терещенку та Михайлу Гречанову.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Кропивничани попрощалися із Воїнами, які стояли на захисті свободи і незалежності рідної землі.
Віталій Торков народився 25 лютого 2000 року в Кривому Розі. По закінченню школи вступив до Криворізького фахового будівельного коледжу на спеціальність «Маляр-штукатур». Згодом працював на залізниці, ремонтником залізничних колій.
Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році без вагань приєднався до лав Збройних Сил України, щоб боронити рідну землю та своїх близьких. Пройшовши навчання був зарахований на посаду розвідника-кулеметника. У службі виявив себе відважним, надійним і принциповим бійцем, який завжди був поруч із побратимами у найскладніших бойових ситуаціях. Віталій вирізнявся внутрішньою силою, рішучістю та щирою любов’ю до України, за яку боровся до останнього подиху.
Серце сержанта Віталія Торкова зупинилося 10 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання пов’язаного із захистом Батьківщини від збройної агресії російської федерації проти України, в районі населеного пункту Веселий Гай Покровського району, Донецької області. Йому назавжди залишиться 24 роки…
Для своїх рідних — батьків, дружини та маленького сина — Віталій Торков був справжньою гордістю, опорою і душею родини. Він ніколи не забував, що найголовніше — це любов і турбота про близьких. Для батьків — він був турботливим сином, який завжди підтримував, допомагав, ділився своїми мріями та планами. Для дружини — люблячим чоловіком, на якого можна було покластися в усьому: уважним, ніжним, розуміючим. А для маленького сина — він стане Героєм.
Євгеній Терещенко народився 09 лютого 1969 року в Кропивницькому. Із дитинства захоплювався грою в футбол. Навчався в ліцеї «Лідер». Після закінчення закладу освіти вступив до Кіровоградського фахового будівельного коледжу, де здобув спеціальність «Будівництво та експлуатація будівель та споруд». Отримані знання та вміння він активно застосовував у професійному житті — працював на різних будівельних об’єктах Кропивницького та Кіровоградщини, роблячи свій внесок у розвиток рідного краю.
Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році Євгеній Терещенко не стояв осторонь. Із перших днів війни він добровільно став на захист Батьківщини та приєднався до лав Збройних Сил України. Служив на посаді водія-електрика, сумлінно виконуючи свій обов’язок перед Вітчизною.
Молодший сержант Євгеній Терещенко боронив Україну на найгарячіших напрямках бойового зіткнення - Херсонщині, Донеччині, Харківщині. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Серце героя зупинилося 31 жовтня 2025 року, під час проходження лікування в шпиталі. Йому було 56 років…
Для своєї родини Євгеній Терещенко був надійною опорою, люблячим чоловіком, турботливим батьком. Він завжди дбав про близьких, допомагав у будь-якій ситуації, ніколи не залишав без підтримки чи поради. У родині його цінували за доброту, щирість, працелюбність і спокійну вдачу. Без рідної людини залишилися дружина, син та брат.
Михайло Гречанов народився 08 грудня 1989 року в Кропивницькому. Ще з юних років він вирізнявся активністю, любов’ю до спорту, наполегливістю й силою характеру, був талановитим спортсменом, мав численні нагороди та титули з тхеквондо та боксу. Його наполегливість, жага до перемоги стали прикладом для багатьох. Навчався в ліцеї «Мрія». Закінчивши заклад освіти розпочав власну підприємницьку діяльність.
Із початком повномасштабного вторгнення Михайло Гречанов доєднався до Збройних сил України. Пройшовши навчання був зарахований на посаду стрільця. Він боронив Україну на різних напрямках бойового зіткнення.
Свій останній бій солдат Михайло Гречанов прийняв 04 жовтня 2025 року, зупиняючи російських агресорів в районі населеного пункту Середнє Донецької області.
У бойових умовах Михайло Гречанов проявив себе мужнім, рішучим і безкомпромісним захисником. Завжди готовий взяти відповідальність, прийти на допомогу – він став прикладом справжнього бойового партнерства. Для своєї родини він був опорою. У пам’яті рідних та близьких він залишиться - справедливим, турботливим, працьовитим та люблячим. Йому було 36 років…
У розквіті сил, з мріями, які ще могли здійснитися, він віддав найдорожче — заради миру, свободи та майбутнього рідної землі.
Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.
Схилимо голови і вшануємо пам'ять наших героїв захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
