102-літня кропивничанка: “Бажаю українцям перемоги і миру, а путін, щоб ліг і не встав...”
102 роки виповнилося жительці Кропивницького Надії Кіндратівні Росляк сьогодні, 20 травня. З днем народження довгожительку привітали від імені міської влади та вручили їй квіти, цінний подарунок та грошову допомогу.
Гостей бабуся зустріла з посмішкою і подякою у чистій і світлій кімнаті. Вдома нею опікуються 85-літня донька Марія Олексіївна Зикова і 63-річна внучка Наталія Олександрівна Таровик. А ще бабуся багата на внуків — їх троє, правнуків — п’ятеро, і наймолодший із родини - праправнук, якому немає ще й двох років.
У своєму віці Надію Кіндратівну вже підводять слух і здоров’я, проте ще має пам’ять і розуміє, які події сьогодні відбуваються в країні, що на її долю випало пережити не один голод, і не одну війну.
Народилася вона у 1920 році в селі Сербка на Одещині. Працювала в Одесі на фабриці з виготовлення мішків. Тоді й припустити не могла, що колись саме з мішка шитиме собі одяг. Спогадами про цю історію поділилася внучка довгожительки.
- Бабуся розповідала, що у другу світову війну, коли німці окупували місто, вони потерпали від голоду. Продуктів не було, а тоді фашисти, які жили в їхньому будинку, принесли їм мішок борошна. Так вони вижили. А з мішка потім бабуся пошила спідницю, - розповідає Наталія Таровик.
Уже три десятиліття Надія Кіндратівна Росляк живе у доньки у Кропивницькому. Нині пам’ять довгожительки стирає далекі деталі її життя, проте не ховає українські пісні.
- Бабуся щодня співає. Оце тільки поїсть, так починає: “Їхав козак за Дунай...”, то ми вже розуміємо, що вона сита і задоволена, - додає онука.
Надія Кіндратівна розуміє, що сьогодні в Україні також триває війна, тільки вже з російськими окупантами. Тож у день народження у неї побажання і собі, і людям.
- Бажаю українцям перемоги і миру, а путін, щоб ліг і не встав... - каже довгожителька і додає: хай усі будуть здорові і дружать тільки з гідними людьми.
На запитання, чого б хотіла у свої 102 роки, говорить — має все необхідне, увагу і турботу. Рідні піклуються про стареньку, бажають, щоб пам’ять її не підводила та було здоров’я жити ще довго.
На прощання бажаємо Надії Кіндратівні здоров’я і домовляємося зустрітися наступного року знову.
- Аякже! Куди ж я дінуся, - обіцяє бабуся і бажає на прощання щастя.
