«Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій»: сьогодні річниця перепоховання Кобзаря
Найвидатнішому митцю України не випало померти на рідній землі. Останні свої дні від прожив у Санкт - Петербурзі. Там його спочатку і поховали. Але друзі Тараса Григоровича знали, як палко він бажав знайти свій останній спочинок в Україні. Тому доклали максимум зусиль, аби добитись дозволу і перевезти тіло поета на рідну землю.
"...Тут, на одній з найвищих гір Дніпрових, упокоїться прах його і, як на горі Голгофі, що її видно всьому Єрусалимові й Юдеї, - подібно хресту Господньому водрузиться хрест, що його буде видно по цей і по той бік нашого славного Дніпра", - сказав у прощальному слові канівський протоієрей Гнат Мацкевич.
Довгий час українцям не дозволялося вшановувати Кобзаря у день його перепоховання. Приходити на Тарасову гору і покладати квіти - забороняли. Усіх, хто все ж наважувався віддати шану Шевченку, силою розганяла міліція. Але ніщо і ніхто не міг зупинити патріотів.
На жаль, карантин скасував велелюдні заходи цього року. Та за доброю традицією, міський голова Кропивницького Андрій Райкович, разом з головою ОДА Андрієм Балонем цього дня поклали букети квітів до підніжжя пам’ятника Кобзареві. До церемонії долучилися також небайдужі кропивничани.
