Вічна слава кращим синам України: Кропивницька громада попрощалася із трьома воїнами-захисниками
Сьогодні, 16 січня, Кропивницька громада проводжала в останню путь з військовими почестями та зі сльозами на очах справжніх патріотів, мужніх воїнів-захисників: головного сержанта Ігоря Лагунова, сержанта Сергія Цуркана та старшого солдата Володимира Яценка.
Усі троє чоловіків жили трудились, виховували дітей, були щирими і порядними, їм би жити і жити ще, чекати і виховувати вже внуків, аби не рашистська нечисть, що прийшла на наші землі.
Вічна пам'ять цим українським Героям, які без вагань віддали своє життя за Україну.
Ігор Лагунов народився 02 травня 1968 року в місті Вознесенськ Миколаївської області. Навчався в загальноосвітній школі Одеси. Потім на відмінно закінчив Одеський технікум харчової промисловості. З юних років активно займався спортом, був членом молодіжної футбольної команди «Чорноморець» (Одеса). Любов до футболу передав і своєму синові.
Ігор Олександрович пройшов військову строкову службу, а трудову діяльність розпочав на м’ясокомбінаті в Первомайську.
У 2000 році разом із сім’єю переїхав до Кропивницького, працював на підприємстві «Креатив», з 2003 року на підприємстві «М’ясокомбінат “Ятрань». Окрім спорту, мав й інше хобі – був завзятим рибалкою.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України добровольцем приєднався до лав Збройних Сил України. Служив на посаді гранатометника протитанкового взводу механізованого батальйону військової частини А7015. Воював на найгарячіших напрямках фронту.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 09 серпня 2022 року нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня».
Загинув головний сержант Ігор Лагунов 06 січня 2024 року поблизу населеного пункту Іванівка Куп’янського району Харківської області від рук російських окупантів.
Всі, хто знав Ігоря Олександровича згадують його як доброго, чуйного, життєрадісного чоловіка, завжди готового прийти на допомогу. Без рідної людини залишились мама, дружина, син, донька та онук.
Сергій Цуркан народився 11 березня 1978 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 26. А після військової строкової служби працював у компанії «Укртелеком» монтажником телефонного обладнання, з 2011 року працював на підприємстві «Круп’яний тік» налагоджувальником устаткування.
Від початку повномасштабного вторгнення, з березня 2022 року, Сергій Олександрович пішов добровольцем до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини. Служив командиром відділення, головним сержантом стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7362, мав позивний «Бугор».
Навіть поранення не зупинило його, після лікування знов повернувся на службу.
За проявлену мужність і успішне виконання бойових завдань був нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України - нагрудним знаком «Золотий хрест». Відповідно до Указу Президента України від 28 квітня 2023 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня».
Сержант Сергій Цуркан загинув 08 січня 2024 року на одному із островів Дніпра Херсонської області.
Невиліковна рана залишиться на серцях рідних загиблого воїна. Вони згадуватимуть його як щирого і відкритого чоловіка, справжнього друга, турботливого сина та брата, люблячого чоловіка та батька. І лише час зможе хіба що притлумити цю рану, але не загоїть її ніколи.
Володимир Яценко народився 10 серпня 1977 року у селі Ковалівка Новоукраїнського району Кіровоградської області. Навчався у Малопомічнянській загальноосвітній школі.
Повну вищу освіту здобув в Одеському інституті внутрішніх справ УМВС України за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» за кваліфікацією правознавця.
Із 1999 по 2003 рік служив в органах внутрішніх справ, Кіровоградському районному відділі УМВС України в Кіровоградській області на посаді оперуповноваженого карного розшуку. Згодом працював в органах державної влади на різних посадах.
А вже з 2015 року Володимир Володимирович доєднався до захисту України від російських окупантів - проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України, брав безпосередню участь в антитерористичній операції. Служив на Донецькому та Луганському напрямках. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
З початком повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, не залишився осторонь та продовжив захищати Батьківщину. Його бойовий досвід дозволяв йому бути у найгарячіших зонах ведення бойових дій – населених пунктах Піски та Волноваха Донецької області та в Луганській області.
Неабияку відвагу проявив, продовжуючи захищати кордони своєї Батьківщини з мінно-вибуховими травмами, що отримав на бойовому посту.
Напревеликий жаль, 14 січня 2024 року серце старшого солдата Володимира Яценка зупинилось. Без люблячого батька та брата залишились донька і сестра Володимира Володимировича.
Кожен із цих чоловіків, воював заради кожного із нас, вони вірили у Перемогу і світле майбутнє України. Наш святий обовязок берегти память про цих Героїв-захисників.
Останню шану Героям на Алею Слави Далекосхідного кладовища прийшли віддати разом з їх рідними та близькими, товариші, друзі, побратими, духовенство, керівництво громади.
Панахиду відслужив архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
Світла пам'ять усім полеглим Захисникам і Захисницям!
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях!
Використані фото: https://suspilne.media/regions/kirovohrad-region/
