Український соловейко: в музеї Карпенка-Карого згадували Марію Тобілевич
У Кропивницькому літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого відбувся літературно-мистецький захід «Доньки в родині Тобілевичів». Згадували сестру І. Карпенка-Карого Марію Тобілевич (Садовську-Барілотті), його доньок Галину і Ірину та прийомну доньку Івана Карповича – Марію Тобілевч-Кресан. Про їхні життєві долі науковці музею розповіли гостям заходу – учням НВО № 32.
Українським соловейком називали Марію Садовську-Барілотті. В Єлисаветграді, куди переїхала вся родина Тобілевичів, Марія була незмінною учасницею музичних і театральних вечорів, що відбувалися в родинному будинку на вулиці Знаменській, 13 (нині Тобілевича, 16, де розташований літературно-меморіальний музей І.К. Карпенка-Карого). Голосом Марії захоплювався відомий композитор П. Ніщинський.
Не залишили байдужим талант та краса дівчини і Йосипа Шевченка – небожа Кобзаря, випускника Єлисаветградського юнкерського кавалерійського училища, який часто бував у будинку Тобілевичів, долучався до аматорських вистав.
Марія Садовська-Барілотті увійшла до історії українського професійного театру як одна з найперших і найкращих виконавиць вокальних партій у тогочасних оперетах і операх. За 12 років, відданих сцені, зіграла майже усі провідні ролі тодішнього репертуару. Найбільш вражаючими були ролі Наталки («Наталка Полтавка»), Харитини («Наймичка»), Катрі («Не так сталося, як жадалося»), Мар’яни («Розумний і дурень»), Оксани («Доки сонце зійде, роса очі виїсть»), Пракседи («Гуцули») та інші. На жаль, хворе серце Марії зупинилося, коли їй було 36 років.
З іменем доньки Івана Карповича — Галини, пов’язана сімейна драма Тобілевичів. Доля відміряла їй всього десять років життя. Дівчинка захворіла на легені, коли їй було лише чотири роки. Тож, за порадою лікарів, батько повіз згасаючу доньку на лиман, на грязьові ванни. Іван Карпович особисто опікувався донькою, виконуючи всі настанови та поради лікарів. Проте, доля була до Галинки суворою. Дівчинка померла вже вдома, від запалення мозку внаслідок сонячного удару.
Ірина Тобілевич – молодша донька корифея. Вона єдина з дітей Івана Карповича, хто деякий час грав у об’єднаній трупі корифеїв театрального сезону 1900-1901 років під театральним псевдонімом Русановська. Іван Карпович намагався дати донці хорошу освіту. По закінченні Полтавського інституту шляхетних панянок у 1902 році, Ірина за кордоном вивчала іноземні мови. У Парижі познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – випускником математичного факультету Віденського університету чехом Мілошем Студнічкою. У шлюбі народилося двоє дітей. У 1922 році подружжя назавжди виїхало з більшовицької України за кордон. Залишок життя вони провели у чеському місті Брно. Ірина займалася домашнім господарством, брала участь в роботі театрального гуртка як актриса. Про закордонну сторінку життя Ірини Тобілевич розповіла музейникам у 2014 році її онука Надія Малчикова, громадянка Чехії.
Під час заходу згадували також про Марію Тобілевич-Кресан (1880-1957) – українську письменницю-перекладачку, педагога, театральну діячку, викладачку іноземних мов. У другому шлюбі з Софією Дитківською Іван Карпович удочерив її позашлюбну дитину – Марійку. Освіту дівчина здобула у Полтавському інституті шляхетних дівчат і на Вищих курсах французької мови у паризькій Сорбонні (разом з Іриною Тобілевич). Допомагала у літературній праці Панасу Саксаганському – брату І.К. Тобілевича, записуючи його театральні спогади, займалася перекладацькою діяльністю.
В окупованій столиці України у липні 1941-го в приміщенні школи №119 вона відкрила унікальний дитячий навчально-виховний і театрально-мистецький комплекс «Будинок дитини» з курсами крою та шиття, лабораторією наочного приладдя «Допомога школі», ляльковим театром, хореографічним і драматичним гуртками, дитячим хором та естрадним колективом, образотворчою студією та їдальнею.
Марія Іванівна підготувала до друку спогади своєї матері Софії Віталіївни Тобілевич «Мої стежки і зустрічі».
Розповідь супроводжували цікаві світлини із фондового зібрання музею та особистого архіву правнуки І. Карпенка-Карого Надії Малчикової. На підтвердження слів про батьківську любов Івана Карповича до своїх доньок, прозвучали тексти його листів до Ірини та Марії Тобілевич.
По-різному склалися долі дівчат родини Тобілевичів. Але незаперечним є те, що вони були оточені батьківською та братерською турботою і любов’ю. М. Садовській-Барілотті та М. Тобілевич-Кресан вдалося проявити себе в культурному та громадському житті України. Їхні біографії варті окремих наукових досліджень.
