Українські Герої віддають свої життя, аби дати шанс збудувати вільну країну: у Кропивницькому прощалися із загиблими Захисниками
Український народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії, платить за власну незалежність кров’ю кращих своїх синів і доньок. Війна забирає цвіт нації, молоде покоління, яке б могло ще так довго жити і творити.
У засвіти пішли старший солдат Костянтин Крикун та матрос Ярослав Долобан. Сьогодні, 04 серпня, вічний спочинок вони знайшли на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.
Серце 44-річного оператора групи вогневої підтримки зупинилося 29 липня 2023 року на Сумщині під час виконання бойового завдання. Крилата ракета ворога вразила позицію підрозділу Костянтина Крикуна.
У 2015 році після оголошення в Україні антитерористичної операції зі звільнення захоплених підконтрольними росії бойовиками територій Донецької та Луганської областей України Костянтин Крикун пішов добровольцем до окремого батальйону морської піхоти «Донбас-Україна». А із початком повномасштабного вторгнення продовжив виконувати свій військовий обов’язок у військовій частині Сил Спеціальних Операцій.
- Костянтин був надзвичайно життєрадісною людиною, надійним побратимом, люблячим чоловіком, дбайливим батьком і щирим другом, діляться спогадами його бойові товариші. - Вдома у нього залишилася кохана дружина, яка завжди була його опорою та неодмінно підтримувала в життєвих випробуваннях, двоє доньок, батьки, сестра та племінники.
Костянтин Крикун завжди залишатиметься живим у спогадах своїх рідних і друзів. Вічна пам'ять Герою, який віддав своє життя за свободу та незалежність української держави!
Матрос Ярослав Долобан народився 22 квітня 2001 року в Маріуполі, де і закінчив загальноосвітню школу № 26. Після захоплення підконтрольними росії бойовиками територій Донецької та Луганської областей України знаходився з сім’єю під окупацією. У листопаді 2022 року зміг переїхати до Кропивницького і відразу прийняв рішення піти захищати Україну та звільнити рідне місто від окупантів. Пішов служити до лав Збройних Сил України гранотометником десантно-штурмового взводу батальйону морської піхоти. Щодня радів, що вірою і правдою захищає рідну землю, вірив, що дуже скоро повернеться до рідної домівки.
Ярослав Олегович Долобан загинув 30 липня 2023 року в районі населеного пункту Новоукраїнка, Донецької області під час виконання бойових завдань із забезпечення заходів національної безпеки і оборони України, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.
У Кропивницькому Ярослав не встиг обрости друзями та знайомими, тож із тих, хто міг провести його в останню путь, залишилася лише двадцятирічна кохана дружина.
Але кропивничани прийшли підтримати мужню дівчину, що виявилася один на один зі своїм горем, і подякувати воїнам, які віддали найдорожче - свої життя за майбутнє України, за нашу Перемогу.
- Ми знову зібралися тут, щоб вшанувати наших полеглих воїнів – Захисників, - звернувся під час панахиди до учасників жалобної церемонії архиєпископ Кропивницький і Голованівський Православної Церкви України Марк. – Вони віддали найцінніше, що у них було – свої життя за свій народ, за свої родини, за кожного з нас! Ми просимо Бога, щоб дав нам розуміння цінності життя, величі цього подвигу, щоб дав нам стійкості, бо ця війна – безумна і жорстока вже триває стільки часу і ми не знаємо скільки того шляху скорботи нам ще належить пройти. І на цьому шляху ми втрачаємо таких молодих, сповнених сил і творчої енергії молодих людей, які стали сьогодні взірцем не тільки для своїх родин, але і для всієї країни. А що ми здобуваємо за таку страшну ціну? Шанс! Шанс жити українцям у своїй вільній незалежній державі, шанс розбудувати країну, у якій не буде корупції. Ми отримали шанс мати таку країну, де панує повага один до одного, де панує любов. А разом із ними приходить і добробут. Ми маємо шанс, що наші діти вивчатимуть історію своєї країни без викривлень, що ми зможемо розвивати свою мову і свою культуру, що ми звертатимемося до Бога українською і зможемо максимально розкрити свої таланти, які нам дає Бог у служінні один одному. Шанс! А чи скористаємося ми тим шансом?! Це відповідальність кожного з нас! Кожного, хто має совість, хто ще має живе серце, хто не піддався спокусі грошолюбства, марнославства, жаги влади. Яка страшна ця відповідальність, бо ми маємо розуміти, що наше життя дуже швидко спливає і ми теж станемо у свій час перед Богом. І кожен дасть звіт, як він цей шанс використав. Як він на своєму робочому місці, у своїй сім’ї поводився. Як він прожив це своє життя. Пам'ятаймо, що за цей Шанс, за цю можливість гинуть сьогодні молоді українці!
