У Кропивницькому віддали останню земну шану землякам – Героям, захисникам України
Сьогодні, 29 березня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища кропивничани провели в засвіти Героїв-захисників, які загинули, захищаючи Україну від російських агресорів.
Солдати Олег Стрілковський, Станіслав Могилан та Євгеній Бендяк залишилися вірними присязі народу України до останніх хвилин життя. Були там, де найгарячіше, не ховалися за чужими спинами, знищували російську нечисть і гнали її з рідної землі.
Олег Стрілковський народився у Кропивницькому 18 вересня 1986 року. Навчався у гімназії № 5 та у ліцеї № 28. Закінчив Центральноукраїнський національний технічний університет за напрямком «інформаційне забезпечення». Старанно вчився, був обдарованою людиною, мав особливе почуття гумору. Обожнював авто, радіоелектроніку, полюбляв риболовлю та вмів готувати чудові смачні страви. Хлопець із «золотими руками» - казали всі навкруги.
Впродовж своєї трудової діяльності працював на різних підприємствах міста. Останнім часом - на підприємстві «Профі Стан».
Від перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України Олег Стрілковський добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді гранатометника.
Солдат Олег Стрілковський загинув 23 березня 2024 року на території Херсонської області під час виконання бойових завдань із забезпечення заходів національної безпеки і оборони України.
Він назавжди залишиться у пам’яті своїх рідних, земляків, друзів доброзичливою, відповідальною і щирою людиною, надійним другом, люблячим сином, братом та найкращим у світі батьком. Залишилися без найріднішої людини донька, мама та брат захисника.
Станіслав Могилан народився 17 червня 1987 року у Кропивницькому. Закінчив загальноосвітню школу № 22, тепер Гірнича гімназія.
Довгий час працював в магазині мережі «АТБ-Маркет». Потім на підприємстві «ГрадОлія рафінація» оператором цеху рафінації. Мав улюблену справу, хобі - виготовлення меблів.
У жовтні 2022 року Станіслав Могилан став на захист батьківщини в лавах Збройних Сил України. Служив на посаді старшого хіміка відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту.
Солдат Станіслав Могилан загинув 21 березня 2024 року поблизу населеного пункту Синьківка Купʼянського району Харківської області, стримуючи атаки атаки російських окупантів.
Він був світлою, доброю, принциповою та порядною людиною, опорою для рідних, надійним побратимом та щирим другом. Без рідної людини залишились батьки, дружина, син та донька.
Євгеній Бендяк народився 01 липня 1983 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №21, нині Козацька гімназія. Євгенія виховувала бабуся, вже у підлітковому віці він почав працювати. У 2002 році закінчив вище професійне училище № 4 та здобув кваліфікацію слюсаря з ремонту автомобілів.
Впродовж 15 років Євгеній Юрійович працював ковалем на підприємстві «Гідросила». Був майстром своєї справи.
Виховував двох синів та разом з дружиною став опікуном своєї молодшої сестри.
І березня 2022 року, від початку повномасштабного вторгнення, Євгеній Бендяк став на захист батьківщини - приєднався до лав Збройних Сил України. Служив водієм-електриком в артилерійському дивізіоні.
Солдат Євгеній Бендяк загинув 01 січня 2024 року, зупиняючи російських бойовиків в районі населеного пункту Синьківка Купʼянського району Харківської області.
Всі знали його як віддану, цілеспрямовану, чесну, надійну та доброзичливу людину з невичерпною енергією та оптимізмом, завжди готову прийти на допомогу. Без турботливого, люблячого чоловіка, батька, брата залишились дружина, двоє синів та сестра.
Панахиду за загиблими відслужив архиєпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
- Почуття великої вдячності зібрало нас на цьому скорботному і святому місті. Ми вшановуємо полеглих Воїнів, котрі в такий страшний для нас час стали на захисті українського народу і віддали за Україну свої життя, - сказав під час жалобної церемонії Владика Марк. - Сьогодні ми всі маємо добре усвідомлювати, що саме зараз хтось з наших співвітчизників, зупиняючи ворога, гине чи отримує поранення. Тож маємо жити гідними своїх Героїв, цінувати життя, використати можливість, яку вони дають, жертвуючи собою, щоб переосмислити його. Маємо пам’ятати і шанували кожного загиблого, підтримувати наших захисників і допомагати їм.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам'ять Героям нашого часу!
