У Кропивницькому попрощалися з чотирма захисниками України
Сьогодні, 17 грудня, у Кропивницькому на Алеї Слави Далекосхідного кладовища відбулася траурна церемонія прощання з полеглими Героями України, які віддали свої життя за свободу та незалежність Батьківщини. Місто провело в останню путь солдатів Олександра Бадеху, Сергія Ревуцького, Олександра Мельніченка та Олега Непочатова.
Олександр Бадеха народився 11 червня 1985 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 32. У 2003 році закінчив вище професійне училище №8 (тепер - Кропивницький професійний ліцей).
Був призваний на строкову службу, яку проходив в Чернігівській області, в селищі Десна. У травні 2004 року склав присягу на вірність українському народові.
У 2006 році, звільнившись зі служби, повернувся до Кропивницького. Працював будівельником. Був справжнім фахівцем і майстром своєї справи.
У 2015 році брав безпосередню участь в антитерористичній операції. У листопаді 2023 року Олександр Бадеха приєднався до лав Збройних Сил України, став на захист рідної землі, своєї родини. Воював у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Служив гранатометником та захищав українські кордони на одному з найгарячіших напрямків фронту - в Донецької області. Отримав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
Солдат Олександр Бадеха загинув 10 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Десять місяців вважався зниклим безвісти. Рідні сподівалися побачити його живим. На жаль, у грудні 2024 року надійшло сповіщення про смерть Героя. ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна. Йому навіки залишиться 38…
Олександр був надійним товаришем та бойовий побратимом, доброю, порядною людиною – товариський, працьовитий, чуйний і щирий. Він завжди приходив на допомогу всім, хто цього потребував, був підтримкою і опорою для своєї родини, турботливим люблячим сином, братом та найкращим батьком. Всі, хто знав Олександра Бадеху запам'ятають його веселим, життєлюбним, із сяючою посмішкою на обличчі.
У невимовній скорботі залишились мама, тато, 14-річна донька та велика родина Олександра.
Сергій Ревуцький народився 25 вересня 1968 року в Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі №32. Закінчив машинобудівний технікум, де отримав спеціальність технік-технолог інструментального виробництва. Пройшов військову строкову службу в прикордонних військах - на вірмено-іранському кордоні. У 1989 році повернувся додому у званні сержант.
Після служби працював на заводі радіовиробів «Радій» та паралельно здобував вищу освіту в нині Центральноукраїнському національному технічному університеті, де отримав спеціальність інженер-механік.
Із 1995 року займався різними видами підприємницької діяльності, здебільшого пов'язаної з торгівлею. Останні 10 років жив і працював у Києві.
Від перших днів повномасштабної війни, у лютому 2022 року, Сергій Ревуцький добровольцем став на захист Батьківщини у складі 71-ої окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Воював на найгарячіших ділянках бойового зіткнення, виконував найскладніші бойові завдання. Ізюм, Нью-Йорк, Покровськ, Бахмут, Оріхів, Роботине, Вовчанськ, Вугледар і багато інших гарячих точок пройшов він з побратимами, віддаючи всі свої сили для захисту Вітчизни.
Вроджені мужність, сміливість, сильний незламний характер, гострий розум, почуття справедливості та гідності, приправлені здоровим авантюризмом, допомагали йому на війні робити майже неможливі речі, виходячи тривалий час живим і неушкодженим зі складних завдань. Хлопці-побратими воліли ходити на завдання саме з ним, з Петровичем (таким був його позивний), напевно знаючи, що йому щастить, що він досвідчений та зможе виплутатися з будь-якої халепи, що ніколи не покине, завжди допоможе, підтримає і зробить максимум і трохи більше для виконання поставленої командуванням задачі.
Але 06 грудня 2024 року став роковим і останнім днем його життя. При виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Успенівка Покровського району Донецької області солдат Сергій Ревуцький загинув - машина, якою він керував, потрапила під вражий артилерійський обстріл. Мужньому воїну було 56 років.
У Сергія Ревуцького залишились мама, дружина та син, який нині також захищає країну на фронті.
Олександр Мельніченко народився 03 березня 1976 року в Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі №2. По закінченню школи здобув професію столяра. Трудову діяльність розпочав у Кропивницькому учбово-виробничому підприємстві УТОС, далі працював на різних посадах підприємств міста, останнє місце роботи - підприємство «Інтерресурси».
У січні 2023 року Олександр Мельниченко став до лав Збройних Сил України. Брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У червні 2023 року в районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області отримав поранення. Після лікування та реабілітації знов повернувся до підрозділу та став на захист України. Служив на різних напрямках фронту.
Біля населеного пункту Гарбузівка Лебединського району Сумської області, 08 грудня 2024 року, серце воїна, солдата Олександра Володимировича Мельніченка зупинилось. Йому було 48 років…
Своїм життям Олександр залишив глибокий слід у серцях рідних та друзів. У нього залишилися мама та 12-річний син. Вони завжди пам'ятатимуть Олександра Володимировича як дуже доброго, спокійного, врівноваженого та щирого чоловіка, завжди готового прийти на допомогу.
Олег Непочатов народився 20 січня 2002 року у Кропивницькому. Ріс допитливим і жвавим хлопчиною, закінчив загальноосвітню школу № 11 (Ліцей «Муніципальний колегіум»). Навчався в Кіровоградському кооперативному фаховому коледжі економіки і права імені М.П.Сая. З раннього дитинства займався спортивними бальними танцями, потім його увага переключилася на східні єдиноборства.
Мрією Олега було стати військовим та служити саме у 95-й Окремій десантно-штурмовій бригаді. Тому, коли прийшов час іти на службу до лав Збройних Сил України, він підписав контракт з цією бригадою. Всього себе віддавав військовій підготовці і планував по закінченню контракту продовжити службу у рідній бригаді.
Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України Олег Непочатов служив на посаді навідника десантно-штурмового взводу. 95-а бригада одразу взя на себе удар ворога, захищаючи Батьківщину в Донецькій області. Далі був отриманий наказ стримати ворога в Харківській області.
Солдат Олег Непочатов загинув 25 березня 2022 року в районі населеного пункту Довгеньке Ізюмського району Харківської області, виконуючи, у складі групи, наказ - не пропустити ворога далі на нашу землю, стримуючи переважаючі сили противника. Саме з того часу він вважався зниклим безвісти і перебував у цьому статусі до грудня 2024 року.
Всі, хто його знав, мали надію, що станеться диво, і що Олег повернеться зі щитом додому. Але, на превеликий жаль, він повернувся в рідне місто на щиті, мужній воїн, який до останнього подиху виконував свій обов'язок. Йому було лише 20 років…
Життєрадісний, енергійний, розумний, зажди усміхнений. Він був щирим другом і надійним побратимом, люблячим сином та онуком.
Без рідної людини залишились мама та бабуся захисника.
На траурній церемонії прозвучали сигнал «Пам'ять» у виконанні міського духового оркестру та молитва за упокій Героїв. Військовий комісар передав Державні Прапори України родинам загиблих захисників.
Вічна слава Героям! Доземний уклін їх подвигу. Вічна пам'ять захисникам України!
