У Кропивницькому на літературно-краєзнавчому вечорі згадували славетну родину Русових
Літературно-краєзнавчий вечір з циклу «На гостини до Карпенка-Карого» відбувся у Кропивницькому в літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого 12 вересня. Цього разу мова йшла про славетну родину Олександра та Софії Русових - представників інтелектуальної еліти України ІІ половини ХІХ століття.
Софія Федорівна Русова (1856-1940) – український педагог, літературний критик, публіцист, громадська діячка, засновниця перших дитячих садків в Україні, одна з піонерок українського жіночого руху. Закінчила Київську жіночу гімназію, вчилася в Італії, Франції. Створила та редагувала педагогічний журнал «Світло» (1910-1914). Учасниця Міжнародного з’їзду журналістів у Брюсселі, де виступала з доповіддю про становище української преси. Викладала педагогіку в жіночому Фребелівському інституті та французьку мову в Київському комерційному інституті.
У 1917 році увійшла до складу Центральної Ради, де в Генеральному Секретаріаті очолювала відділи позашкільної освіти та дошкільного виховання. Була головою Учительської спілки. Викладала педагогіку в Кам’янець-Подільському університеті. У 1920-1938 рр. - голова Української Національної Жіночої Ради. З 1922 року перебувала в еміграції (Галичина, Відень, Прага). Професор педагогіки педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі.
Софія Русова - авторка «Букваря», «Читанки для дорослих», ряду книг, присвячених теорії і практиці дошкільного виховання, позашкільній освіті. Разом з чоловіком у Празі в 1876 році видала «Кобзар» Т.Г. Шевченка.
Олександр Олександрович Русов (1847-1915) – статистик, етнограф, фольклорист, громадський діяч.
Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Викладав латину та грецьку в Першій Київській та Подільській жіночій гімназіях. Був членом «Старої громади», секретарем Південно-Західного відділення Російського географічного товариства. Започаткував земську статистику в Україні, створив українську школу статистики. Працював статистиком у Чернігові, Києві, Одесі, Харкові, Херсоні, Єлисаветграді. Редагував журнал «Український вісник». Займався фольклором, етнографією, видавничою справою.
Автор багатьох статистичних та етнографічних праць, наукових розвідок із фольклористики, серед яких: «Кобзарь Вересай, его музика и исполняемые им народные песни», «Описание Черниговской губернии» та ін. Подружжя Русових були знайомі з Іваном Тобілевичем та членами його родини. У 1882 році відвідали Єлисаветград, мешкали в родині драматурга. Розгорнули у місті культурно-освітню роботу, відвідували засідання народницького гуртка «Громада». Про перебування в Єлисаветграді Софія Русова згадує у книзі «Мої спомини»: «Це було тоді одне з найкультурніших міст на Херсонщині. Там була гарна реальна школа та кавалерійське училище… Оселилися ми в хаті старого Тобілевича, батька славетних артистів. Його хата була осередком культурного життя міста».
На літературно-краєзнавчий вечір до музею завітали викладачі та учні коледжу технічного університету. Науковець музею Н.В. Мельниченко розповіла присутнім про славетну родину Русових, ознайомила з матеріалами виставки «Великі українці». Знаний краєзнавець Федір Шепель взяв участь у музейному заході і розповів багато цікавих фіктів з життя Олександра та Софії Русових, пов’язаних з перебуванням у нашому місті.
На вечорі звучала музика Миколи Лисенка. Це Перша рапсодія на тему українських народних пісень, яка стала весільним подарунком молодому подружжю Русових у день весілля від знаного композитора.
