Стали до лав Небесного воїнства: у Кропивницькому провели в останню путь земляків - Героїв
Сьогодні 23 січня, кропивничани прощалися із земляками - Героями, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі. Сержант Михайло Трубчанінов і солдати Руслан Дінул та Олександр Левицький знайшли вічний спочинок у Кропивницькому на Алеї почесних воїнських поховань Далекоcхідного кладовища.
Їхні долі ніколи не перетиналися, вони захищали Україну на різних рубежах, але до лав Небесного воїнства їм судилося стати разом.
Український народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії, платить за незалежність кров’ю кращих своїх синів і доньок. Ціною власного життя вони виборюють цілісність і незалежність України.
Михайло Трубчанінов народився 21 жовтня 1970 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 24. Із відзнакою закінчив Одеське морехідне училище. Пройшов військову строкову службу, повернувся до Кропивницького. Працював в органах внутрішніх справ України, у відділі боротьби з незаконним обігом наркотиків. З часом перейшов працювати на підприємство «Теплоенергетик».
У лютому 2023 став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді командира стрілецького відділення. Був нагороджений відомчими відзнаками.
Сержант Михайло Трубчанінов загинув 14 січня 2024 року поблизу населеного пункту Козачі Лагері Херсонської області під час виконання бойових завдань із забезпечення заходів національної безпеки і оборони України.
Він був життєрадісною, позитивною людиною, справжнім другом, гарним батьком та чоловіком. Без рідної людини залишились дружина, донька та брат.
Руслан Дінул народився 19 квітня 1981 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітніх школах № 31 та № 35. Закінчив професійно-технічне училищі № 8, тепер - Кропивницький професійний ліцей. Із дитинства любив автоспорт, мав звання кандидата в майстри спорту по картингу. Захоплювався музикою, грав на музичних інструментах. Після строкової служби майже 17 років працював на підприємстві «Формула Смаку» водієм.
Від перших днів повномасштабного вторгнення, став на захист України у складі добровольчого формування. Потім пройшов курс інструктора безпілотних літальних апаратів та став одним з інструкторів волонтерської організації Вікторі Дронс («Victory Drones»).
У червні 2022 року вперше поїхав на Донбас передавати знання з пілотування безпілотників. За період інструкторської діяльності, навчив цій справі майже 500 пілотів, за що був нагороджений відзнакою Міністерства Оборони України «За сприяння обороні».
У лютому 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, служив на посаді старшого водія розвідки військової частини, водія-радіотелефоніста роти ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Солдат Руслан Дінул загинув 09 січня 2024 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойових завдань із відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Всі знали Руслана Дінула як віддану, чесну людину, надійного бойового побратима, вірного друга та опору для своїх рідних та близьких. Це гірка втрата для батька, матері, сестри, дружини та двох доньок.
Олександр Левицький народився 28 квітня 2001 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 17, яку успішно закінчив у 2016 році. Після закінчення школи, отримав професію електрозварювальника в одному з професійно-технічних училищ Кропивницького. Пройшов військову строкову службу, після якої жив та працював в Одесі, де і застав його початок повномасштабного вторгнення росії на територію України.
У липні 2022 року Олександр Левицький добровольцем пішов захищати Батьківщину. Приєднався до лав Збройних Сил України. Служив на посаді кулеметника стрілецького відділення.
Солдат Олександр Левицький загинув 09 січня 2024 року поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Олександр був доброзичливою, щирою, комунікабельною людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Рідні, друзі, побратими, знайомі запам'ятають його веселим, життєлюбним, із сяючою посмішкою на обличчі.
Без турботливого, люблячого онука та брата залишились рідні бабуся, дідусь та брат.
Нехай у наших серцях палає свічка пам’яті, а розмірений бій метронома відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам'ять Героям нашого часу!
Використані фото: https://suspilne.media/regions/kirovohrad-region/
