Поповнили ряди Небесного воїнства: кропивничани попрощалися із загиблими земляками - Героями
Кропивницький знову прощається із загиблими Воїнами - земляками. Сьогодні, 02 липня, на Алею почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища провести у засвіти Героїв – солдатів Сергія Лукіча, Віктора Чікардіна та Володимира Чумаченка прийшли рідні, побратими, друзі, земляки. Ціною власного життя вони відстояли цілісність і незалежність України.
Сергій Лукіч народився 29 червня 1986 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 2 (нині – «Великобалківська гімназія»), закінчив вище професійне училище № 4 за спеціальністю газозварник.
Пройшов військову строкову службу. Повернувшись додому Сергій Лукіч закінчив курси водіїв. Працював водієм в медичному закладі та на підприємствах міста. Мав золоті руки, міг будь що полагодити, зробити.
У січні 2023 року Сергій Миколайович приєднався до лав Збройних Сил України та став на захист батьківщини. Служив розвідником розвідувального відділення.
Солдат Сергій Лукіч загинув 07 вересня 2023 року в районі населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання із забезпечення оборони України. Офіційно вважався зниклим безвісті.
Рідні, близькі та друзів захисника завжди пам'ятатимуть Сергія як добру, щиру, веселу і надзвичайно професійну людину. Він завжди приходив на допомогу всім, хто цього потребував. Був люблячим сином і братом, для племінників - найкращим другом.
У воїна залишились мама, тато, сестра та племінники.
Віктор Чікардін народився 16 липня 1972 року у місті Мінеральні Води Ставропольського краю в родині робітників-геологів.
У 1981 році, після втрати батька, Віктор з мамою та сестрою переїхав до Кропивницького. Навчався в загальноосвітній школі №22 (нині – Гірнича гімназія). Закінчив професійно-технічне училище №8 та отримав спеціальність тесляр-столяр.
Одразу після навчання, пройшов військову строкову службу. Повернувшись до цивільного життя працював за кордоном, а також на підприємствах України.
Із 2000 року в геолого-розвідувальній експедиції №37 набув професії помічника майстра бурової установки. Із 2007 і до 2024 року, з перервами, працював на Інгульській шахті на різних посадах.
У лютому 2024 року Віктор Чікардін став до лав Збройних Сил України. Навчався бойовим навичкам у навчальному центрі, після чого був направлений до військової частини, де служив на посаді стрільця - помічника гранатометника.
Солдат Віктор Чікардін загинув 26 червня 2024 року, поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області, захищаючи свій народ від російських агресорів.
В пам`яті рідних, друзів, колег, з якими працював Віктор Чікардін, він назавжди залишиться чуйною, надійною, чесною, справедливою, працьовитою людиною, гарним другом, який завжди був готовий підставити своє плече. У Воїна залишились сестра та племінники.
Володимир Чумаченко народився 19 серпня 1982 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 24 (нині – «Подільська гімназія»). Закінчив Кіровоградський (тепер - Центральноукраїнський) національний технічний університет за спеціальністю «Системи управління і автоматики» та здобув кваліфікацію інженера-системотехніка і кваліфікацію магістра з систем управління і автоматики .
З дитинства любив займатися складанням різних електронних схем, різних пристроїв. Це стало частиною його життя. Був відмінним майстром з ремонту комп'ютерної техніки, пристроїв і мобільних телефонів. Будь-яка робота була виконана досконало і бездоганно.
Із 01 грудня 2022 року Володимир Чумаченко став на захист Батьківщини і воював у складі аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Був командиром відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки аеромобільної роти.
Солдат Володимир Чумаченко загинув 04 квітня 2023 року поблизу населеного пункту Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області під час виконання бойового завдання – зупинити російських окупантів. Офіційно рік вважався зниклим безвісти і тільки у квітні 2024 року за збігом ДНК Воїна було визнано загиблим.
Володимир Чумаченко понад усе любив життя, був чудовою, чуйною, доброзичливою людиною. Турботливим, люблячим сином, батьком, братом, онуком, щирим, надійним другом та побратимом, завжди готовим прийти на допомогу.
Без рідної людини залишились мама, син, брат та бабуся захисника.
Панахиду за загиблими відслужив архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
Нехай у наших серцях палає свічка пам’яті, а розмірений бій метронома відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших Героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава Україні! Героям Слава!
