Понад усе вони любили Україну: у Кропивницькому віддали останню шану загиблим Героям - землякам
Громада Кропивницького, як і вся Україна, платить найвищу ціну у боротьбі за свободу і незалежність свого народу.
Сьогодні, 22 жовтня, кропивничани віддали останню земну шану землякам – Героям: молодшому сержанту Ігорю Луценку та солдату Владиславу Галушкіну.
Попрощатися із відважними воїнами, схилити голови в пошані на Алею почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища прийшли рідні, друзі, колеги, побратими по зброї.
Ігор Луценко народився 20 серпня 1971 року у Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 1, тепер Преображенська гімназія. Закінчив професійно-технічне училище № 4, нині Центральноукраїнське вище професійне училище імені Миколи Фдоровського.
У 1989-1991 роках пройшов військову строкову службу в Німеччині. Після закінчення терміну служби 10 років працював в патрульно-постовій службі.
Із 2003 року працював в службі охорони акціонерного товариства «Кіровоградобленерго».
Від початку повномасштабного вторгнення росії та територію України Ігор Луценко не міг стояти осторонь і вже у березні 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України та став на захист своєї батьківщини, свого народу. Служив на посаді стрільця – санітара стрілецького відділення.
Молодший сержант Ігор Луценко загинув 18 травня 2022 року в районі населеного пункту Тошківка Луганської області під час виконання завдань необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Вважався зниклим безвісті впродовж двох років і 5 місяців.
Ігор Луценко був доброю спокійною, життєрадісною та щирою людиною, з гарною посмішкою на обличчі. Він ніколи нікому не відмовляв у допомозі.
Без люблячого, турботливого сина, чоловіка, батька та брата залишились мама, дружина, брат та син захисника.
Владислав Галушкін народився 20 лютого 1993 року у Кропивницькому. Із дитинства захоплювався автомобілями. Навчався у ліцеї «Вікторія – П». Закінчив кібернетико-технічний коледж, де здобув фах «фінансист».
Після навчання Владислав пройшов військову строкову службу – був зв`язківцем в окремому полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.
Повернувшись додому Владислав деякий час служив за контрактом в лавах Збройних Сил України, далі – працював водієм в Україні та за кордоном, але довго, за межами країни він не зміг бути, казав, що дома, на батьківщині найкраще, а тому повернувся на Україну.
У червні 2024 року він добровольцем став до лав Збройних Сил України, щоб захищати батьківщину. Пройшов навчання, отримав сертифікати з медичноі допомоги.
Служив оператором відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки штурмового батальйону.
Солдат Владислав Галушкін загинув 10 жовтня 2024 року поблизу Макіївки Сватівського району Луганської, зупиняючи російських агресорів.
Владислав Галушкін понад усе любив життя, свою родину, свою батьківщину. Він був відкритою, надійною, чуйною та доброю людиною, а ще дуже любив тварин та опікувався ними.
У невимовній скорботі залишилиь мама, тітка, бабуся, двоюрідні брат та сестра захисника.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
