Низький уклін Героям – ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС: завжди пам’ятатимемо і шануватимемо
Сьогодні, 26 квітня, у Кропивницькому відбувся реквієм пам’яті з нагоди 35-их роковин Чорнобильської катастрофи. Міський голова Андрій Райкович, секретар міської ради Олег Колюка, заступник міського голови Сергій Колодяжний взяли участь у покладанні квітів до пам’ятника «Жертвам Чорнобиля».
26 квітня виповнюється рівно 35 років від тієї весняної ночі, коли сталася страшна аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Мирний атом за лічені секунди кардинально змінив перебіг людського буття, здолав кордони, перетворив частину квітучого українського Полісся на зону відчуження, що на довгі роки стала ізольованою від навколишнього світу.
Не зважаючи на холод та дощ сьогодні, до скверу «Жертвам Чорнобиля» прийшли чимало ліквідаторів, рідних та вдів чорнобильців. За традицією обійшлося без гучних промов. Хвилиною мовчання згадали тих, хто не повернувся з ядерного реактора і кого через роки забрала смерть від тяжких хвороб, салютна група дала трикратний залп, подав тривожний сигнал пожежний автомобіль. До підніжжя пам’ятника, де свічками виклали цифру «35» лягли букети живих квітів.
- Ми звикли їх називати ліквідаторами. Хоча це слово мало про що говорить. Молодими і завзятими вони пішли в пекло. Можливо, до кінця не розуміючи, на що себе наражають. А тоді мало хто розумів. Тому й демонстрації першотравневі були і люди на травневі свята спокійно відпочивали. І тільки потім прийшло розуміння масштабу катастрофи, - відзначив Андрій Райкович. - І через 35, і через 135 років всі наступні покоління повинні пам’ятати тих людей. Мають знати про страждання і горе кількох мільйонів переселенців, у яких атом вирвав рідне коріння, зігнав їх з поліської землі. Скільки чорнобильських сімей залишиться з цим болем назавжди. Це правда, що держава, суспільство зробили далеко не все, щоб належно оцінити неймовірний подвиг чорнобильців. Велика шана тим, хто сьогодні живе і несе в собі спогади про те, як звичайні люди рятували світ від ядерного лиха. Пам’ятаємо і шануємо!
