Навічно в строю: кропивничани віддали останню шану землякам-захисникам України
Невимовний біль не полишає, адже щодня сини і доньки України віддають життя за незалежність свого народу у жорстоких боях із лютим ворогом.
Сьогодні, 28 січня, Кропивницька громада попрощалася з Героями, які віддали своє життя за свободу і незалежність рідної землі: солдатом Олександром Писчурніковим та старшим солдатом Сергієм Великим. Ціною власного життя вони виборювали цілісність і незалежність України.
Олександр Писчурніков народився 02 січня 1986 року в Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 11, зараз – «Ліцей «Муніципальний колегіум». Був розумним хлопчиною, мав добрі успіхи у навчанні, захоплювався історією та астрономією.
Вищу освіту Олександр Писчурніков здобув у нині Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка на кафедрі психології.
Працював приватним підприємцем, займався оптикою. Потім вирішив присвятити своє життя кулінарії, працював кухарем. Останнім місцем роботи був ресторан грузинської кухні «ChaCha».
У серпні 2024 року Олександр Олександрович став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді номера обслуги механізованого відділення військової частини.
Згодом, під час служби пройшов навчання та здобув кваліфікацію бойового медика взводу та потрапив на один з найгарячіших напрямків фронту - Покровський.
Основним його завданням була евакуація поранених і загиблих воїнів з місця бойових дій та доставлення для них всього необхідного. Олександр вивіз з гарячих точок багато наших поранених захисників, тим самим врятувавши їм життя.
Солдат Олександр Писчурніков загинув 20 січня 2025 року в районі населеного пункту Надіївка Покровського району Донецької області під час логістичного забезпечення позиції та ротації особового складу. Йому було 39 років…
Комунікабельний, розумний, життєрадісний та доброзичливий. Він приходив на допомогу всім, хто цього потребував.
В пам'яті рідних, друзів, колег Олександр Олександрович залишиться щирою, щедрою, освіченою людиною, різносторонньою особистістю. Він був надійним другом та побратимом, гарним колегою, коханим чоловіком, люблячим, турботливим батьком.
В невимовній скорботі залишились дружина захисника та 9-ти річний син.
Сергій Великий народився 13 листопада 1988 року в селі Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області. Навчався в місцевій загальноосвітній школі № 5. Закінчив технікум механізації сільського господарства, нині - Кропивницький аграрний фаховий коледж, та здобув кваліфікацію техніка-механіка.
Пройшов військову строкову службу. У 2014-2015 роках брав безпосередню участь в антитерористичній операції. Виконував бойові завдання на території Донецької області. Був нагороджений державною нагородою - відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою Начальника Генерального штабу Збройних Сил України «Учасник АТО», медаллю «За жертовність і любов до України» Православної церкви України.
У мирному житті Сергій Великий працював виконробом на підприємстві «Кіровоградське спеціалізоване управління № 411» акціонерного товариства «ДНІПРОЕЛЕКТРОМОНТАЖ».
Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, з 26 лютого 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України, став на захист батьківщини.
Служив на посаді старшого стрільця – оператора механізованого відділення 3 військової частини.
У січні 2023 року отримав осколкове наскрізне поранення. Після кількох місяців лікування знову повернувся до підрозділу та приступив до виконання службових обов’язків. Воював на найгарячіших напрямках бойового зіткнення.
Старший солдат Сергій Великий загинув 25 лютого 2024 року в районі населеного пункту Ласточкине Покровського району Донецької області під час виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України.
Майже рік вважався зниклим безвісти. Рідні, близькі не втрачали надію побачити його серед живих. На жаль, після проведення експертизи ДНК було підтверджено факт загибелі воїна. Йому було 35 років…
Рідні Сергія Великого в пам'ять про нього написали: «Ти завжди був прикладом мужності й відданості, не боявся крокувати вперед, захищаючи рідну землю, і залишив нам вічну пам’ять про справжнього героя. Твоя щирість, доброта і любов до ближніх назавжди залишаться в наших серцях. Ми завжди будемо пишатися тобою і пам’ятати твою жертовність. Спочивай з миром, дорогий наш захиснику. Ти завжди залишишся з нами».
У воїна залишись мама, тато, дружина, маленький синочок 5-ти років, сестра та племінниця.
Схилимо голови і вшануймо пам'ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!
