Навічно в строю: кропивничани віддали останню шану землякам-Героям
Невимовний біль не полишає, адже щодня сини і доньки України віддають життя за її незалежність у боях із лютим ворогом - російським агресором. Сьогодні, 27 березня, Кропивницький знову прощався із земляками-Героями: молодшим сержантом Ігорем Бащенком, штаб-сержантом Євгеном Гетманчуком, лейтенантом Світланою Невдахою та старшим лейтенантом Олександром Мельником.
Ігор Бащенко народився 26 липня 1997 року в Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 32, нині «Ліцей «АРТ ПЛЮС».
Із 2018 по 2021 рік проходив військову службу за контрактом у військовій частині в складі роти спеціальних дій на різних посадах. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції, операції об’єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.
Від першого дня початку повномасштабного вторгнення росії на територію України Ігор Бащенко за мобілізацією приєднався до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Сумщині в складі групи спеціального призначення.
Із грудня 2022 року проходив військову службу на посаді інструктора у військовій частині, а з вересня 2024 року був переведений на посаду командира відділення групи спеціальних операцій.
За час проходження служби виконував бойові завдання по відсічі збройної агресії російської федерації на Харківщині, Луганщині та Донеччині у складі групи спеціального призначення.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений державною нагородою - орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест».
Молодший сержант Ігор Бащенко загинув 21 березня 2025 року поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання, необхідного для забезпечення оборони України. Йому було 27 років…
Мужній воїн, неодноразово своїми діями він рятував життя бойовим побратимам. Ігор Бащенко був доброю, щирою, товариською людиною, яка завжди підставить плече.
У воїна залишились мама, батько, дружина, маленький синочок, якому 2 роки, та двоє братів, які зараз теж стоять на захисті батьківщини.
Євген Гетманчук народився 01 січня 1986 року в Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 26 - «Ліцей «Нова українська школа». У 2004 році закінчив Регіональний центр професійної освіти імені Єгорова.
Пройшов строкову службу в 101-ій окремій бригаді охорони Генерального Штабу Збройних Сил України. Деякий час Євген Гетманчук працював торговим представником в ТОВ «Торговий дім Аніка».
У 2014-2015 роках брав участь в антитерористичній операції, операції об`єднаних сил в Донецькій та Луганській областях. У листопаді 2016 року продовжував військову службу за контрактом.
Від початку повномасштабного вторгнення Євген Гетманчук продовжив стояти на захисті країни, перебуваючи на посаді командира групи спеціального призначення. Брав участь у бойових діях на Харківщині, Запоріжжі та Донеччині в складі 5-го загону спеціальних операцій.
За проявлену мужність і героїзм під час виконання бойових завдань був нагороджений відзнаками Президента України «За оборону України», «За участь в антитерористичній операції», державними нагородами - орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступеня, відзнаками Міністерства оборони України - медалями «Хрест доблесті» та «Хрест Сил спеціальних операцій», нагрудним знаком «Об`єднані Сили», медаллю «Операція Об`єднаних Сил. За звитягу та вірність» Командувача Об`єднаних Сил, медаллю «Хрест Свободи» Православної Церкви України, іменною вогнепальною зброєю.
Штаб-сержант Євген Гетманчук прийняв свій останній бій 21 березня 2025 року поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання, необхідного для забезпечення оборони України. Йому було 39 років.
Справжній патріот, вірний друг і побратим. Євген Гетманчук був надійною, стриманою та позитивною людиною, завжди з гарною посмішкою на обличчі. Він ніколи ні на що не скаржився, був відданий своїй справі.
Без рідної людини залишились мама, дружина, дві доньки, сестра та племінниці захисника.
Світлана Невдаха народилася 13 лютого 1974 року в Кропивницькому. Навчалася в загальноосвітній школі № 6, тепер ліцей «Максимум», закінчила Кропивницький фаховий коледж харчування та торгівлі. Вищу освіту - ступінь магістра здобула в Центральноукраїнському національному технічному університеті.
Із 1994 року працювала на посаді бухгалтера у дитячому приймальнику-розподільнику для неповнолітніх УМВС, потім - у Кіровоградському обласному наркологічному диспансері.
Починаючи з 2001 року Світлана Невдаха пов’язала своє життя зі службою в Збройних Силах України, підписавши контракт на військову службу.
Із травня 2014 року - в окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка офіцером фінансово-економічної служби. Брала участь в антитерористичній операції, Операції об’єднаних Сил на території Донецької та Луганської областей. Мужньо виконувала військовий обов’язок, отримала статус ветерана війни – учасника бойових дій.
Початок повномасштабного вторгнення зустріла в місті Сіверськодонецьк Луганської області, виконувала завдання в: Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській областях.
Світлана Невдаха пройшла складний шлях від солдата до лейтенанта. Нагороджена відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою начальника Генерального Штабу ЗСУ «Учасник АТО», медаллю Оперативного командування «Південь» «За сумлінну службу», медалями за 10, 15 та 20 років сумлінної служби, медаллю Православної церкви України «За жертовність та любов до України».
Серце лейтенанта Світлани Невдахи зупинилось 23 березня 2025 року. Їй було 51 рік.
Неймовірно світла, добра і турботлива людина. Світлана Невдаха любила життя, природу, дуже любила тварин, опікувалася ними. Була чуйною донькою та люблячою мамою, вона робила для своєї родини все що було в її силах, для неї сім’я була сенсом життя.
У неї залишилися мама та син, який зараз боронить Україну.
Олександр Мельник народився 12 лютого 1997 року в Кропивницькому. Навчався у школі № 25, зараз - ліцей «Європейська освіта», яку закінчив у 2014 році з золотою медаллю.
Протягом навчання в школі був солістом відомого колективу - народного хореографічного ансамблю «Світанок».
Після школи, з 2014 по 2020 рік, навчався на історичному факультеті Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, спеціалізувався за кафедрою всесвітньої історії та досліджував історію танкових військ у роки Другої Світової війни.
У 2019 році закінчив військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта.
Із початку повномасштабного вторгнення росії на територію України Олександр Мельник разом із батьком не вагаючись пішов на захист своєї країни. Служив у складі 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр» командиром взводу стрілецької роти, потім командиром стрілецької роти та інших посадах. Стримував разом з побратимами натиск ворога на найгарячіших напрямках бойового зіткнення – Бахмут, Часів Яр, Кліщіївка, проявив себе як сміливий воїн і вмотивований командир.
У березні 2025 року Олександр Мельник був переведений на посаду заступника командира механізованого батальйону.
За проявлену особисту мужність та героїзм, стійкість та рішучість при виконанні військового обов’язку був нагороджений відзнакою Командувача військ оперативного командування «Схід» та відзнакою командира 2 стрілецького батальйону 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Старший лейтенант Олександр Мельник на псевдо «Лютий» загинув 14 березня 2025 року в районі населеного пункту Уди Богодухівського району Харківської області, виконуючи важливе бойове завдання з національної безпеки й оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації. Йому назавжди буде 28 років …
Олександр Мельник мав стійкий характер, старанно оберігав та плекав дружбу, ставив справедливість та людяність понад усе. Був багатогранною, талановитою людиною. Єдиним сенсом життя вважав любов, а найбільшою цінністю родину: ту, в якій народився та виріс, та ту, яку створив сам.
У воїна залишились дружина, мама, батько, який зараз захищає країну від ворога та сестра.
Панахиду відслужив архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
Світла пам'ять усім полеглим Захисникам і Захисницям!
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях!
